Святослав Вишинський
Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича
Дарма ви тікаєте на Захід.
Схід спіймає вас і там.
Олег Гуцуляк
Проблема українського Сходу з кожним роком дедалі голосніше заявляє про себе. Попри гнилу демагогію політиків і патріотів, що вже давно перестали дивитись на Україну інакше, як через призму верби і калини, ми з вами розуміємо: пустими заявами і спробами відвернутись проблема не вичерпується. За ширмою культивованого і виплеканого самообману останніх п’ятнадцяти років кожен українець у своїй переляканій душонці відчуває страшну істину: там, де закінчується Україна, починається Схід. І це «там» з кожним роком усе більше схоже на «тут». «Не заметили ли мы сейчас, что в самообмане мы были-тревогой-чтобы-избежать-ее?»
Україна – територія цивілізаційного пограниччя, проте ця данність, окрім політичних спекуляцій та легковажних маніфестів, досі не була глибоко осмислена. Характер пограниччя криється в постійній динаміці, його природа – невизначеність. І ті, хто марять про український «ковчег під вітрилами толерантності», здається, не бачать скель, на які цей ковчег мчить. На поч. ХХІ ст. продовжувати говорити про те, що політична розколотість України – міф, витворюваний зовнішніми ворогами при помочі ворогів внутрішніх – є більш ніж наївно. Справа не в олігархах і не в політиці, справа в ментальній відчуженості половини de facto неіснуючої української нації – і річ у тім, що будь-якої половини. Щоб зрозуміти, про що йдеться, потрібно докорінним чином переглянути українську історію XVI-XVIII ст. з позицій цивілізаційного протистояння.
На тлі історичних процесів, пов’язаних із експансією в Дике Поле, остаточно утверджується чітка розмежувальна лінія між Орієнтом та Окцідентом. Географічна межа між степовою та лісостеповою зонами материка є тією сакральною віссю, навколо якої пульсує життя Евразії. Територія України – цивілізаційне пограниччя, духовний зрив, нічийна земля. Проте можливість дошукування суті питання затемнена плутаниною етнонімів «руси» («русини») і «українці», остаточно оформленою у XVIII ст. В той же час – плутаниною невипадковою.
Період, коли Русь проникла в пограниччя Дикого Поля і перейшла цивілізаційний Рубікон – і є часом народження «України» у теперішньому розумінні цього слова. Подолавши умови власного буття, феномен цьогобічної України набув від’ємного прочитання, ступивши на грунт метафізичного Орієнту – сфери актуалізованого простору. Йде мова про утвердження трансцендентної України, яка, виходячи з нових цивілізаційних координат, стала метафізичним антиподом традиційної Русі. Козак увійшов у степ, щоби степ увійшов у його душу – відбулась актуалізація степового архетипу в тілі етносу, що породило нову спільноту. Це та Україна, стосовно якої правдиві слова Пілсудського: «Наші цілі настільки невизначені, а відомості про ворога настільки малі, що ми цілком можемо собі дозволити рухатися в будь-якому довільно обраному напрямку». Справжній Близький Схід зовсім поруч, і він значно ближче, ніж декому здається.
Щоб осягнути всю розірваність України політичної, необхідно вийти за рамки однойменної етнодержавної формації. Істинні причини лежать водночас назовні і всередині. Проблема України – це проблема метапротистояння двох світів. Прихована війна двох Україн – це індивідуалізована боротьба потенційного і актуалізованого, інтенсивного і екстенсивного, статичного і динамічного архетипів Заходу і Сходу. В ключі цього ми ставимо під сумнів існування однієї України. Це правдиво навіть за умови періодичної зміни знаків полюсів двох імперій: ми є українцями постільки, поскільки ми є українцями стосовно одне одного. Наш трагізм – у тому, що ми вперто й до крові б’ємось об дзеркало, непорушно впевнені в тотожності власному відображенню. Як Заратустра, заворожено стоїмо на краю прірви, і не в силі відірватись. «Попробуй подолгу смотреть в пропасть, – и она заглянет тебе в глаза».
Публікація:
Вишинський С. Україна трансцендентна / Святослав Вишинський // Погляд. Новини. Факти. Коментарі. — 2006, 11 липня. — № 54 (240). — С. 6.
© 2006
Додати коментар
Увійти через профіль