Святослав Вишинський
Громадська організація «Буковинський центр»
1. Регіональні еліти
Озвучена ще два роки тому депутатом Чернівецької обласної ради Назаром Горуком теза про те, що Буковина перетворилась на «арену битви двох кланів» [1], у загальних рисах зберігає актуальність і сьогодні. І якщо вже на поч. 2013 р. «битва за Буковину» мала дещо гібридний характер, то на поч. 2015 р. ситуація нагадує дошку в самому розпалі шахової партії: фігури, політичні бренди, посади та бізнес-інтереси переплелись настільки, що звичні для виборця маркери (обличчя, партійні назви, ідеї і ключові слогани) вже практично нічого не позначають, а відповідно – і не значать.
Такий стан справ фактично унеможливлює адекватний аналіз політичних рельєфів «краю, де варто жити» за електоральним принципом – виходячи з простої партійної приналежності публічних гравців [2]. З часом втрачає значення і популярний, але почасти популістський біографічний підхід, спрямований на пошук зв’язків і можливого кар’єрного сприяння між посадовцями, підприємцями і політиками – адже «часи міняються і ми з ними міняємося...» Огляд особистих зрад, партійних міграцій і політичних трансформацій в окремо взятій Буковині останнього десятиліття сам по собі потягне на окреме історико-детективне дослідження.
Бренди плинні, інтереси – вічні. Ця теза з усією однозначністю описує політико-економічний розклад сил як у Чернівецькій обл., так і характеризує головний принцип роботи буковинських еліт за межами регіону, де вони зазвичай представлені непропорційно широко [3, с. 11]. Відтак, говорячи про політику, слід починати з економіки – як довготривалих бізнес-інтересів, пов’язаних із «раз і назавжди» захопленими сферами (всім тим, що можна було приватизувати), так і ситуативних (бюджет, державні закупівлі, комунальні підприємства, дозволи, корупційні схеми, репресивний апарат), обмежених лише часом, який обіймають ті чи ін. посадовці, що їх курують.
Формула «2+1», що описує буковинську ситуацію останніх років, може бути перефразована також і як «третій лишній» (де слово «лишній» слід трактувати не як русизм для українського «зайвий», але як маркер «залишку», що перепадає «мавпі», яка спостерігає за сутичкою двох «тигрів»). Буковина в цьому сенсі є справжньою Україною в мініатюрі – майданчиком, на якому ведуть боротьбу не дві, а три армії – при наявності всьох лиш двох полководців. Раніше це виражалось у протистоянні «почившої в мирі» «Нашої України» та «Батьківщини» при тихому зростанні Партії регіонів. Далі основними фігурами залишились «Батьківщина» і Партія регіонів при мовчазному зростанні УДАРу, а після фасадного перегрупування сил за результатами Евромайдану схема ще більше ускладнилась.
Якщо попередні лінії розмежування хоч якось маркувались партійними брендами, то нині розмову відразу доцільно починати з персон, інтересів та відповідних політичних груп, розпорошених по всьому партійному спектру регіону. Таких угруповань три – і їх коректніше називати за іменами лідерів та ключових спонсорів (а відтак і бенефіціарів) політичних процесів – «клани» Арсенія Яценюка, Дмитра Фірташа та Петра Порошенка, різнобічно представлені у крайових партійних організаціях, на посадах, у медіа і бізнесі. Окрім трьох провідних груп свою більш-менш самостійну гру ведуть деякі міноритарії – частину з яких, тим не менше, використовують як «димову завісу».
Три головні новини останнього року: 1) відбувся ребрендинг «групи Яценюка» з усуненням найближчого конкурента – Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»; 2) свій вплив суттєво диверсифікувала «група Фірташа», увійшовши одразу в кілька політичних структур і позбувшись титульного партійного маркера; 3) повторно «лягла карта» «групи Порошенка», яка, не маючи співмірних з іншими гравцями бізнес-інтересів на Буковині, взяла під контроль адміністративну вертикаль. Такий стан справ дозволяє розглядати останню групу як владу «неглибокого залягання», тоді як перші два гравці мають у чернівецькому регіоні довготривалі політичні та економічні інтереси – що пояснює як їхню довговічність, так і жорсткий характер протистояння.
2. Економічні інтереси
Чернівецька обл., попри невеликі географічні «габарити», відсутність помітної промисловості та ін. маргіналізуючі чинники, для багатьох груп з різних причин залишається ключовим регіоном: Дмитро Фірташ тут розпочинав бізнес, Арсеній Яценюк – політичну кар’єру, митрополит Онуфрій (Березовський) – єпископське служіння. Проросійські сили розглядають цю територію як точку геополітичного входження на Балкани і Західну Україну, прорумунські – як сферу потенційної інтервенції, Румунська Православна Церква та УПЦ Московського патріархату – як духовне покордоння, окремі політичні структури («Опозиційний блок», а в минулому і Комуністична, Соціалістична та Прогресивна Соціалістична партії України) – як «рятівні електоральні соломинки».
Така насиченість гравцями означає, що й інтереси знайдуться навіть там, де в іншому випадку на них би мало зважали. З долею умовності ми можемо розділяти сфери легального та нелегального бізнесу, а також частки в «дерибані» комунальної і державної власності, на які «зазирають» провідні групи, деякі з яких не так давно узаконились – у 1990-их рр. починавши на відверто кримінальній стезі. Що може цікавити на Буковині – питання куди важливіше за те, кого це може цікавити. Список бажаючих укладеться сам собою, а порядок черги ненадовго «устаканиться» в ході тривалої – і, по суті, безкінечної боротьби за «теплі місця».
Чернівецька обл. – прикордонна. Межування з «евросоюзною» Румунією, Молдовою та відносна близькість Придністров’я різко підіймають ставки контрабанди, перетворюючи посади митників на ключові в розподілі політичних «пирогів». Трафік товарів de facto і de iure координує Міністерство доходів і зборів – та контролює Служба безпеки України, відтак призначення очільника СБУ на Буковині завжди розглядається як подія політична (яка «ціна боротьби» сьогодні – можна лише здогадуватись за градусом «майданівських» протестів перед головним офісом спеціальної служби). Посередницька буковинська натура реалізується найперше в оптовій і роздрібній торгівлі, у зв’язку з чим головним джерелом реальних доходів регіону є ринки («Нива», «Добробут», Калинівський ринок, чернівецькі продуктові ринки на вул. Зеленій, Удонова, Героїв Майдану (Червоноармійській), Ентузіастів та ін., мережі «стокових» магазинів).
Другий ешелон доходів – сфера послуг, легальних та нелегальних розваг, гральний бізнес (нічні клуби, казино, бари і ресторани, число яких на душу населення явно перевищує будь-які туристичні норми). До суто виробничого кластеру можна віднести не так і багато підприємств – найперше швейну фабрику «Трембіта» і «Машзавод», будівельний бізнес («Родничок»), аграрний сектор та, з долею умовності – видобуток гравію і деревообробну промисловість, яка в роки незалежності деградувала до чистої вирубки та експорту деревини. Стратегічною, але слаборозвинутою залишається енергетична галузь (безкінечно триваюче будівництво ДністроГАЕС, мрії про про малі гідроелектростанції на гірських ріках Карпат).
Четвертий сектор – земля як сільсько-господарського і рекреаційного призначення (Карпати, береги Дністра), так і для будівництва об’єктів в межах міст, що зумовлює і переважно земельний характер політичних війн у магістратах Буковини. Нарешті, все, що «ходить» під криміналом – і відтак контролюється карально-силовими структурами (прокуратура та Міністерство внутрішніх справ), а також усе, що формує корупційну вертикаль – державні служби, дозвільно-контролюючи органи, комунальні підприємства – одним словом: посади, «законно» відповідальні за розкрадання національного майна і грабунок приватного, кругообіг хабарів, «відкатів» і «зборів». До цього ж переліку додаються засоби впливу – найперше інформаційні (газети, радіо, телебачення, Інтернет) – та окремим пунктом: церква, котра відрізняється від ЗМІ тим, що є одночасно і політичним інструментом, і окремим бізнесом, і до значної міри – самостійним гравцем.
Цілі фінансово-політичних груп можна поділити на дві умовні частини: стратегічні (ключові для базових інвесторів і групи в цілому) і периферійні (дрібні інтереси дрібних гравців, що суттєво не впливають на розподіл сил). У площині стратегічних інтересів буковинських еліт традиційно: агро-сектор, банкінг, експорт/імпорт, митниця («група Фірташа»), найбільші торгівельні об’єкти Чернівців, починаючи з Калинівського ринку (точка конфлікту «групи Фірташа» і «групи Яценюка»), комунальні підприємства, земля, будівництво і нерухомість в обласному центрі («група Яценюка»), надра та деревообробна галузь (точка конфлікту «групи Порошенка» і «групи Яценюка»), контроль над силовими структурами, бюджетом, державними проектами (точка конфлікту «групи Порошенка» і «групи Яценюка»). Узагальнюючи, можна стверджувати, що сферою інтересів «групи Фірташа» є Чернівці та Новодністровськ, «групи Порошенка» – область та Новодністровськ, а «група Яценюка» намагається оспорювати одночасно всі напрямки.
3. Група Яценюка (Бурбаків)
Описані конфлікти є не лише частиною традиційного протистояння персоналій, політичних партій та гілок влади, але й, у макро-вимірі – великих олігархічних структур. Адже не слід обманюватись на рахунок самостійності «групи Яценюка», котра на партійному поприщі завжди фінансово залежала від зовнішніх донорів, а нині втягнута в конфлікт з двома іншими кланами як інструмент фінансово-промислової групи «Приват» і конкретно – олігарха Ігоря Коломойського. Однак, говорячи про Буковину, ми все ж називаємо її «групою Яценюка», оскільки в даному регіоні вагомих інтересів Ігоря Валерійовича не помічено і, радше, доцільно вести мову про особливий васальний статус області в оптиці політики Арсенія Яценюка та його найближчого – переважно чернівецького – оточення. За влучним формулюванням Миколи Федорука, це т.зв. «партія чернівчан» – персональна група Арсенія Петровича, люди, які разом із ним вчились, починали бізнес, робили кар’єру.
Станом на поч. 2015 р. Арсеній Петрович є лідером найвпливовішого буковинського угруповання, яке володіє контрольними пакетами акцій у регіоні: посадою голови Чернівецької обласної державної адміністрації (колишній нардеп Олександр Фищук), чернівецького міського голови (Олексій Каспрук), більшістю підлеглих їм постів в ОДА і міській владі, розподілених як серед представників партії «Народний фронт», так і серед сателітів та тимчасових союзників з числа колишніх «регіоналів» (секретар міської ради, колишній член Партії регіонів Ярослав Кушнірик, заступники мера – «фронтові» Марія Порчук та Олег Стецевич, колишні «регіонали» Георгій Леонтій та Олександр Паскар).
Самі Олександр Фищук та Олексій Каспрук є прямими підлеглими Арсенія Петровича по партії, і більшість аналітиків сумніваються в їхній самостійності і вважають слабкими фігурами, а то й відвертими креатурами «згори». Зокрема, великий вплив на Чернівці досі зберігає доволі самостійний гравець, колишній міський голова Микола Федорук, нині народний депутат від «Народного фронту», який має особливі, напрацьовані десятиліттями, стосунки з більшістю місцевих посадовців і підприємців. Його «наглядова» роль постійно підкреслюється почесним розміщенням у президії сесійної зали міськради під час нечастих візитів до міста. Проте й роль Микола Федорука останніми роками помітно зменшилась, і насьогодні містом через особу Олексія Каспрука за багатьма чутками управляє тандем «системних» представників групи братів Бурбаків – Олексія і Максима.
Перший – однокласник Арсенія Петровича, і пов’язаний у Чернівцях з будівельним бізнесом і торгівлею (найперше йдеться про площі ринку «Добробут» у Садгорі, при владі Миколи Федорука відкроєні у приватну власність від надприбуткового комунального Калинівського ринку – одного з найбільших в Україні). За багатьма свідченнями і «Добробут», і земельні оборудки з колишніми площами заводу «Гравітон» у Чернівцях, і будівництво елітного житла в центрі міста становлять частину родинного бізнесу Арсенія Яценюка та його найближчого оточення – переважно вихідців однієї і тієї ж школи № 9 (нині – гімназії № 4) Чернівців та юридичного факультету Чернівецького університету. Ці інтереси були максимально забезпечені за мерства Микола Федорука, але у період 2011-2014 рр. у доволі жорсткій манері були оспорені «групою Фірташа». Саме необхідність її усунення примусила «фронтовиків» на рівні міста залучитись підтримкою колишніх «регіоналів», без яких не обходяться і кадрові призначення у виконавчих органах.
Серед чільних представників «групи Яценюка» в області слід виділити Ярослава Курка, що поєднує функції члена міськвиконкому і першого заступника голови Чернівецької обласної ради – а в перспективі мітить на посаду голови; Віорела Ястремського – заступника гендиректора фірми «Колос», що в жовтні спробував змагатись за депутатський мандат до Верховної Ради по 203 «румунському» округу; Миколу Салагора – начальника митниці зі стажем. Окремо слід згадати скандального підприємця Руслана Панчишина, колишнього мера Новодністровська, який, попри спроби загравання з «Третьою Українською Республікою» Юрія Луценка, вочевидь, на наступних виборах спробує поновитись на посаді у фарватері «групи Яценюка». У Чернівецькій міській раді – найяскравіший та найекспресивніший спікер «Народного фронту» Наталія Козлова, а також дві знакові фігури, що представляють інтереси ринку «Добробут» – Сергій Лазарєв і директор підприємства Михайло Прозоровський.
Загалом «Народний фронт» представлений у міській та обласній радах великими фракціями чисельністю 16 і 14 депутатів відповідно – і на осінніх виборах 2015 р. розраховує збільшити свій корпус за рахунок остаточного поглинання електорату «Нашої України» і ВО «Батьківщина». Медійна підтримка «Народного фронту» і його сателітів забезпечується найбільшою в області газетою «Молодий буковинець» (головний редактор – Богдан Загайський), котра, попри фінансову незалежність, пов’язана багаторічними «узами вдячності» з колишнім мером Миколою Федоруком. Другий рупор «Народного фронту» – один із найвпливовіших у місті телеканалів ТВА, що нині належить родині однокурсника Арсенія Петровича, «фронтовика» Андрія Пишного – колишнього нардепа, а нині голови «Ощадбанку».
Політичне представництво чернівецьких «фронтовиків» у столиці не менш солідне – донедавна членами Кабінету міністрів в один і той же час були аж троє чернівчан, пов’язаних спільним шкільним та університетським минулим – особисто прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, його однокурсник, міністр юстиції Павло Петренко, і брат його однокласника, міністр інфраструктури Максим Бурбак. Останній на виборах до Верховної Ради виборов мандат народного депутата і разом з Миколою Федоруком, котрий уже дещо відійшов від місцевих справ, представляє в парламенті Чернівецьку обл. у якості «мажоритарника».
4. Група Фірташа (Проданів)
Головний конкурент Арсенія Яценюка в місті Чернівці – група, прямо чи опосередковано пов’язана з українським олігархом Дмитром Фірташем. За правління Віктора Януковича її вплив на регіон здійснювався переважно через представників Партії регіонів – до сфери впливу синьківського мільярдера відносили і колишнього губернатора Михайла Папієва (нині – народного депутата від «Опозиційного блоку»), і в.о. міського голови, секретаря Чернівецької міської ради Віталія Михайлішина. Саме ця група на поч. 2011 р. провела ряд успішних операцій з легального усунення конкурентів у виборних органах влади – завдяки розколу опозиційних фракцій «Батьківщини», «Нашої України» і «Фронту змін» у міській та обласній радах їй вдалося отримати ситуативну більшість, а також усунути з посади 17-річного мера Чернівців Миколу Федорука з подальшою заміною керівництва всіх комунальних підприємств.
За три роки «групі Фірташа» вдалося взяти під контроль ключові міські об’єкти – найперше Калинівський ринок, очолений на той час «своєю людиною» Русланом Сербінчуком, викупити ключову частку власності «Чернівцігазу» і, самозрозуміло, перехопити всі тендери на ремонтно-будівельні роботи. Освоєння на Буковині супроводжується і конкурентним благодійництвом – услід за фондом Арсенія Яценюка «Open Ukraine», інвестиційні фонди Дмитра Фірташа «Буковина» та «Firtash Foundation» включились у гонку іміджевих культурних та бізнес-ініціатив (підтримка Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Czernowitz», фестивалю Маланки, різдв’яного містечка в Чернівцях та ін.).
Ще до подій Евромайдану «група Фірташа» почала диверсифікувати свій вплив у краї одночасно через кілька політичних структур – не лише Партію регіонів, але й на той час опозиційний УДАР та новостворену партію «Рідне місто», орієнтовану на місцеві вибори. Останній вдалось успішно провести на довиборах до обласної ради 2013 р. власного депутата Андрія Білогорку – дещо пізніше ініціатива демонструвала інтерес і до виборчої кампанії в Новодністровську – місті-супутнику ДністроГАЕС, на якій переміг «регіонал» Володимир Мельник, близький до колишнього губернатора-«нашоукраїнця» Володимира Куліша.
В чернівецькому УДАРі численні джерела вважали представником групи народного депутата Оксану Продан – потенційного кандидата на пост міського голови, члена комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики, дружину колишнього члена виконкому Чернівецької міської ради Василя Продана, який обіймав цю позицію при тимчасовій владі Віталія Михайлішина. Втім, останнього, як нині і Олексія Каспрука у «групі Яценюка», ніколи не вважали самостійною фігурою – за наполегливими чутками, всі рішення в місті проходили через Василя Продана та партнера Дмитра Фірташа Юрія Борисова, на той час керівника «Укргазвидобування».
Внутрішній конфлікт у місцевому осередку Партії регіонів та її подальший розпад дозволили «групі Фірташа» вивести частину політичного капіталу з потопаючого корабля в інші проекти. І хоча у 2014 р. на виборах міського голови та у 201 мажоритарному округу в Чернівцях кандидатові Віталію Михайлішину не вдається здобути перемогу – рівень його підтримки дозволяє розраховувати на проходження до міської ради і створення впливової фракції. На даний момент «група Фірташа» на Буковині позбавлена чітких партійних контурів, що дозволяє припускати подальший рух «кількома колонами», відтак і назва політичної сили основного кандидата навряд чи визначена.
Говорячи про це середовище, коректніше називати імена, а не партії, адже останні найчастіше відіграють суто технічну роль – тож і перелік брендів доволі широкий, а сама група може бути охарактеризована як «група колишніх». Окрім представниці фракції Блоку Петра Порошенка у Верховній Раді (нині безпартійної) Оксани Продан окремий сегмент належить колишнім «нашоукраїнцям» Василю Продану, Степану Ленігевичу (мережа стокових крамниць «Єврошоп»), Дмитру Сірману (колишній начальник міського департаменту ЖКГ), раніше близькому до Миколи Федорука Володимиру Бешлею (громадська ініціатива «Справедливі Чернівці»). Колишні «регіонали» – Віталій Михайлішин (дружина Тетяна Михайлішина – директор Чернівецького регіонального управління банку «Надра») і близький до «Рідного міста» депутат міської ради Ростислав Білик. Поряд, але дещо відособлено тримається підприємець Валерій Чинуш (готель «Буковина», відпочинковий комплекс «Цецино» та ін.).
До публічних представників слід віднести колишнього радника міського голови Сергія Осачука – безпосереднього організатора ініціативи «Рідне місто», а нині почесного консула Австрії на Буковині, а також депутата обласної ради Андрія Білогорку. Окремий хід – просування в Радикальну партію близької до «групи Фірташа» Інги Маковецької – приватного підприємця, журналістки телеканалу «Чернівецький промінь», що безуспішно балотувалась до Верховної Ради по 202 округу. Через посередництво Сергія Тігіпка критики вважали близьким до групи і чинного нардепа Михайла Папієва (підприємство «Драчинецьке»: тваринництво, виробництво однойменної мінеральної води), але зв’язки між ними важко назвати «тісними». На даний момент «група Фірташа» перебуває на стадії реструктуризації, що фіксує і офіційний розпуск фракції «Наша Україна» в міській раді.
Потіснившись у політичному полі, бізнес-об’єднання Василя та Оксани Проданів намагається відігратись як через публічний ребрендинг, так і через входження в медіа-сферу – з ним напряму пов’язують телеканал «Чернівецький промінь», придністровське «Місто» і радіо-станцію «Буковинська хвиля», що є прямими конкурентами «фронтового» ТВА та чітко віддзеркалюють політичну лінію групи, демонструючи її дедалі помітніший плюралізм і одночасну ставку на різних політичних гравців.
5. Група Порошенка (Куліша)
«Група Порошенка» представлена в області командою колишніх функціонерів «Нашої України» і її «локомотивом» вважається Володимир Куліш, у минулому губернатор Чернівецької обл., а нині – «майже» перший заступник голови ОДА Олександра Фищука. Володимира Куліша в сер. 2000-их рр. вважали близьким до Арсенія Яценюка, що пов’язувалось і зі спадковістю на постах міністрів економіки Автономної Республіки Крим, і кількарічною спільною роботою земляків – коли Арсеній Петрович обіймав пост міністра, Володимир Куліш уже працював заступником гендиректора на той час державного кримського підприємства «Титан», що згодом увійшло в холдинг GDF Дмитра Фірташа.
На Буковині після перемоги Віктора Януковича колишній губернатор отримав почесну посаду керівника філії з будівництва ДністроГАЕС, тож не дивно, що на останніх виборах міського голови підтримав власного підлеглого, за сумісництвом члена Партії регіонів Володимира Мельника. Взаємні послуги, за численними повідомленнями ЗМІ, пов’язують колишніх «регіоналів» і з іншими колишніми «нашоукраїнцями» – попередніми заступниками губернатора Віктором Павлюком та Борисом Баглеєм, появу яких на політичному горизонті можна очікувати найближчим часом.
На даний момент «група Порошенка» не має глибокої економічної бази в регіоні, тому єдині «точки входження» для неї відкриваються через чиновницьку вертикаль обласної влади. Призначення головою ОДА Олександра Фищука з «групи Яценюка» відтак можна вважати тимчасовим компромісом – реальний контроль над областю, варто думати, поступово перебиратиме Володимир Куліш. До слова, вони обидва – програли на одномандатних округах під час виборів до парламенту (перший – представнику «групи Порошенка» Іванові Рибаку у 202 окрузі, другий – представнику «групи Яценюка» Максимові Бурбаку на 204 окрузі), тож призначення «лузерів» у виконавчу владу тільки підтверджує договірний характер поділу впливів між великими гравцями – для котрих «глас народу» є не більше, ніж вимушена формальність.
Свої повноваження у силовому блоці Петро Порошенко перш за все намагатиметься реалізувати на Буковині через Службу безпеки. На даний час посада вакантна, тоді як протягом 2014 р. за неї точилася запекла боротьба за участі т.зв. «Самооборони Майдану», очоленої в місті представником «Добробуту», депутатом міської ради Сергієм Лазарєвим – а також, за свідченнями нардепа Геннадія Москаля, «групи Фірташа», що по лінії УДАРу намагалась лобіювати на цю посаду Юрія Кіцула. Напрямок обласної прокуратури вже визначений – нині його курує близький до представника президентської сили Анатолія Матіоса Микола Якимчук, за сумісництвом – чоловік Наталії Якимчук, котра доволі успішно балотувалась до Верховної Ради по 201 округу в Чернівцях, а згодом розглядалась як кандидат на посаду голови Чернівецької ОДА за квотою «групи Порошенка». Нарешті, «податкову» – Міністерство доходів і зборів – очолює колишній «нашоукраїнець», а згодом представник «Єдиного центру» Михайло Сеничак, що на давніших виборах чернівецького очільника був головним конкурентом Миколи Федорука.
Триває боротьба за позицію керівника обласного управління Міністерства внутрішніх справ – після пікетів УМВС захиталась посада Валерія Зінченка, людини з вертикалі «групи Яценюка». Тож не дивно, що одним зі спікерів протесту виступив давній критик «кулявлобів», місцевий медійник і політик Василь Забродський – у минулому гендиректор ТВА, однопартієць Михайла Папієва по лінії СДПУ(о), що дозволяє припустити і тут якийсь інтерес «групи Фірташа». Нарешті, одним із претендентів на посаду загальнонаціонального масштабу – керівника Антикорупційного бюро – розглядають генерал-лейтенанта Віктора Короля, в минулому начальника Податкової міліції та кількаразового народного депутата від «Нашої України».
Але грати мелодію «Марічки» на самоті Петро Олексійович і його команда на Буковині поки що не можуть – посади у виконавчій владі плинні і не дозволяють у скорому часі обзавестись необхідною економічною базою, і це змушує готуватись до електоральної війни за місцеві ради. На виборах до парламенту представники Блоку Петра Порошенка перемогли в половині буковинських округів – депутатами стали УДАРівець Григорій Тіміш і колишній перший заступник голови ОДА Іван Рибак. Інтереси останнього за неофіційною інформацією сягають сфери надр, видобутку гравію, деревообробної промисловості, тоді як перший поки що не може похвалитись власним «князівством», на відміну від Івана Петровича працюючи в якості «командного гравця».
Інші знакові фігури місцевого УДАРу та Блоку Петра Порошенка: «чесний митник» Роман Ванзуряк (колишній нардеп за списками УДАРу, згодом – голова Чернівецької ОДА), журналіст-чиновник Богдан Онуфрик (куратор місцевого представництва «5 каналу» і радіо «Станція», нині – нардеп від Блоку Петра Порошенка), колишній заступник голови ОДА Віктор Павлюк та його син, депутат обласної ради, колишній «нашоукраїнець» Михайло Павлюк. На столичному рівні – вихідець із Буковини, колишній генпродюсер «5 каналу», міністр інформаційної політики, член РНБО Юрій Стець (за неформальними відомостями, «куратор» області), депутат-письменниця Марія Матіос – сестра головного військового прокурора України Анатолія Матіоса.
Дещо особняком у цій компанії тримаються абміційні, але далеко не такі успішні представники місцевого УДАРу Олексій Коломієць (підприємець, колишній член міськвиконкому, за сумісництвом – самопроголошений лідер чернівецького «Автомайдану») та Галина Марараш (директор компанії «Ньютон», президент відомого жіночого клубу «Успішна чернівчанка»). Обидві фігури неодноразово помічались у внутрішньопартійних конфліктах з Оксаною Продан – зокрема, у зв’язку з висуванням на виборах чернівецького міського голови.
Окремо слід згадати колишнього чернівчанина, а нині губернатора Луганської обл. Геннадія Москаля, що є однією із найсамостійніших і найскандальніших фігур буковинської політики – як справжній «чарівник», протягом 2014 р. він різко, а водночас без галасу та іміджевих втрат дрейфував від «групи Яценюка» до «групи Порошенка». Потенційно близьким до команди Президента на Буковині можна вважати і «помаранчевого» гендиректора «Машзаводу» Віктора Сідляра, вплив якого поширюється на телеканал «Чернівці» і радіо «Блиск», а також відійшовшого в «тінь» колишнього директора Калинівського ринку, судимого «нашоукраїнця» Івана Ринжука, при якому за сприяння Миколи Федорука на об’єкт зайшла «група Яценюка».
Падіння рейтингу Блоку Петра Порошенка, а також той факт, що більшість представників партії УДАР останнім часом почуваються в області «молодшими братами» президентської сили – точно так само, як ВО «Батьківщина» спершу перетворилась на міноритарного партнера «групи Яценюка», а згодом зовсім «випала за борт» «Народного фронту» – дозволяє очікувати похід на місцеві вибори окремими колонами, а також зменшення впливу «групи Фірташа» в самому УДАРі за рахунок перетоку кадрів до Блоку Петра Порошенка (яка до осені, вірогідно, перейде на бренд «Солідарності»). Аналогічно завершується розподіл ветеранів «Нашої України» – на рівні міської влади функціонери переважно опинились у сфері впливу Василя Продана (5 депутатів міської ради), а на рівні області завершується міграція до Блоку Петра Порошенка (9 депутатів обласної ради).
6. Міноритарні гравці
Крім «трьох акул» буковинської політики на електоральному полі з перемінним успіхом намагаються виступати менші фігури – частина з яких по ситуації свідомо підіграє «форвардами», а іншу використовують «втемну». Тінями з минулого, що все ж спробують реанімуватись на наступних виборах, є як легальні представники ВО «Батьківщина» (керівник обласного осередку, підприємець і депутат обласної ради, колишній начальник Служби автомобільних доріг Іван Мунтян; близький до Миколи Федорука голова Садгірської райради Юрій Бурега; колишній міністр охорони навколишнього середовища, буковинець Георгій Філіпчук) – так і «перебіжчики», протягом 2011-2012 рр. виключені з лав партії за підтримку рішень Партії регіонів. Але партії партіями, а фракції фракціями – тож обидві групи фракцій в обласній та міській радах з назвами «Батьківщина» і «За Батьківщину», вірогідно, формально чи неформально спробують об’єднатись під одним брендом [4], а в разі невдачі – «перебіжчики» опиняться в інших силах або підуть самовисуванцями.
Ключові персони: підприємець, пов’язаний з гральним бізнесом, власник нічного клубу «Sorbonne» і за сумісництвом депутат Чернівецької міської ради Анатолій Чесанов (як і Володимир Бешлей, у минулому близький до Миколи Федорука – в часі співпраці останнього з партією «Батьківщина», а нині – до «групи Фірташа»); співвласник закладу «Квінто», депутат міськради Володимир Кедь; заступник голови Чернівецької обласної ради Валентин Маніліч (відповідальний за оборудки з землею та нерухомістю обласного підпорядкування); підприємець і співвласник мережі розважальних закладів («Ізограф», «Торнадо», «Аква-плюс») Георгій Козьма (представник відомого румунського сімейства «братів Козьма», брат висуванця-«радикала» по 203 округу Драгоша Козьми); Віталій Ткачук (амбітний висуванець по чернівецькому округу, підприємець, син колишнього голови Вижницької РДА Василя Ткачука). При цьому практично зачищеною від перспективних кадрів після відходу колишнього нардепа Петра Гасюка залишається обласна партійна організація ВО «Батьківщина».
Зі «старих» до рад різних рівнів намагатимуться потрапити колишні представники Партії регіонів, більшість із яких, на відміну від Михайла Папієва, не увійшли до «Опозиційного блоку». В міській владі це Ярослав Кушнірик, Георгій Леонтій та Олександр Паскар з оточення «Народного фронту», а також близький до «групи Фірташа» Ростислав Білик. Окремий корпус позафракційних «невизначених», частина з яких, імовірно, найближчим часом покине політику – близькі до середовища «Народного фронту» Василь Ткач та Ігор Урсулян, Володимир Ніконов (кондитерська фірма «Ваніль», фігурант кількох будівельних скандалів), колишній директор Чернівецького молокозаводу і керівник Державної екоінспекції Василь Дутчак, дипломат і колишній посол в Індії Георгій Ходоровський, а також колишній нардеп Ігор Шкіра. При цьому практично всі міські «регіонали» у 2013-2014 рр. спробували себе в ролі «пішок» у конфлікті «групи Яценюка» та «групи Фірташа», ситуативно опинившись на боці «фронтовиків».
В обласній владі список знакових фігур розпочинає голова облради Михайло Гайничеру (який усе ще зберігає посаду), за ним слідують позафракційні Георгій Галиць (у минулому – заступник голови ОДА), Михайло Бауер (багаторічний чиновник освіти, невдалий «регіональний» кандидат по 202 округу, брат «кучмівського» губернатора Буковини Теофіла Бауера), глибоцький підприємець, власник «Georg Palace» Юрій Кушнір, колишній голова Кіцманської райдержадміністрації і заступник голови ОДА Олег Унгурян, колишній очільник УМВС Микола Харабара. Окремої уваги заслуговує депутат обласної ради Михайло Жар, син настоятеля Банченського монастиря УПЦ МП – провідника російських інтересів, свого часу близького до особи Віктора Януковича.
Варто відмітити постаті підприємців-«регіоналів» з «румунських» районів Чернівецької обл. – братів Івана і Трояна Семенюків, які керують великим будівельним бізнесом у Боянах (фірма «Родничок»), а також пов’язуються з гірськолижним комплексом «Мигово» у Вижницькому районі. Іван Семенюк – головний конкурент Григорія Тіміша по 203 округу, а в недавньому минулому – неофіційний конкурент «регіонала» Геннадія Федоряка, колишнього нардепа і гендиректора підприємства «Чернівцігаз», чиє проходження до Верховної Ради напряму пов’язували з інтересами «групи Фірташа». Також міським головою Новодністровська залишається Володимир Мельник, який у разі перевиборів може розраховувати на підтримку «групи Порошенка-Куліша».
Поволі заходять районні зірки «регіоналів» Івана Попеску (колишній нардеп, член ПАРЕ) і Франца Федоровича (колишній очільник Сторожинецької РДА), «вигнанця» з «Батьківщини» Василя Козака (колишній голова Сокирянської РДА, пов’язаний з місцевим аграрним бізнесом), а також «старої гвардії» в особах позафракційного депутата Івана Шилепницького (колишній голова Чернівецької обласної ради, виключений з ВО «Батьківщина») та Михайла Романіва (представник Народної партії Володимира Литвина, колишній начальник Пенсійного фонду, голова Чернівецької ОДА у 2003-2005 рр., був удруге – невдало – назначений на цю посаду в березні 2014 р., під тиском громадськості в перший робочий день написав заяву про відставку).
Нарешті, окремі баталії найближчим часом розгорнуться серед дрібних районних феодалів – мерів малих міст Буковини. В контексті особистого конфлікту та групової боротьби владу Володимира Мельника в Новодністровську, вірогідно, спробує оспорити «фронтовик» Руслан Панчишин – і не менш амбітним має бути політик, який зважиться посунути з посади багаторічного міського голову Сторожинця («останнього з могікан», «сторожинецького Федорука») Миколу Карлійчука.
7. Маргінальні і перспективні
Другий ешелон міноритаріїв – уже або ще малопомітні політичні структури, чия роль у регіональних розкладах суто декоративна. До переліку таких сил можна віднести ВО «Свобода», Радикальну партію, «Громадянську позицію», нову для Чернівців «Самопоміч», «Правий сектор» і кілька відносно самостійних діячів. Акції цих брендів частково належать великим групам впливу – або ж останні просто винаймають окремі структури для вирішення нагальних питань (найчастіше цю функцію виконує «Правий сектор», виступаючи в якості «штурмового загону» від конкурентів по люстрації – будь то блокування сесій обласної, міської чи районних рад, чи ж показові пікети під стінами прокуратури, УМВС та УСБУ).
Найбільш реалізованим брендом цієї групи є Всеукраїнське об’єднання «Свобода», представлене в Чернівецькій обласній та міській радах фракціями з 3 депутатів. Місцеві публічні фігури націоналістів, однак, є більше скандальними, аніж впливовими, і управління обласною партійною організацією при живому керівництві вже кілька років відбувається з Києва (дотепер діяльність буковинської «Свободи» курував колишній нардеп, галичанин Руслан Зелик). Формальним лідером на місці залишається підприємець, депутат обласної ради Віталій Мельничук, а публічним спікером – депутат міськради Олена Калмикова, проте куди вагомішими фігурами слід вважати депутатів Віктора Крохмаля (будівельний бізнес) та Михайла Гоменюка (торгова марка «Фонтан», виробництво безалкогольних напоїв). На даний час найвпливовішим націоналістом-чернівчанином можна вважати нардепа, колишнього очільника Державного агентства земельних ресурсів Сергія Рудика, чий зв’язок з Буковиною насьогодні, однак, більше символічний.
Другий гравець на цьому полі, Радикальна партія Олега Ляшка, на Буковині має всі ознаки політичної франшизи і наразі не може похвалитись помітними успіхами. Вплив на структуру зберігають брати Козьма (Драгош Козьма безуспішно балотувався по 203 округу), «група Фірташа» (кандидат по 202 округу Інга Маковецька – член команди Віталія Михайлішина), громадська ініціатива «Нові Чернівці» (кандидат по 204 округу Руслан Цаплюк – підприємець у сфері готельно-ресторанного бізнесу), а через депутата Чернівецької обласної ради, колишнього «свободівця» Назара Горука – нардеп від Блоку Петра Порошенка Іван Рибак.
До переліку можна додати «Громадянську позицію», багато років очолювану в Чернівецькій обл. колишнім начальником регіонального представництва Держпідприємництва Миколою Малярчуком, чиїм політичним обличчям на останніх виборах у 202 окрузі став дипломат буковинського походження Василь Філіпчук. Нарешті, готується до політичного старту Об’єднання «Самопоміч», пов’язане в регіоні з міським головою Заставни Ярославом Цурканом (сліди спільних інтересів та фінансування «Самопомочі» і «Народного фронту» з гаманця Ігоря Коломойського проявляються і на місцевому рівні – невипадкові частіші появи заставнянського мера на телеканалі Андрія Пишного ТВА).
Найяскравіші незалежні фігури, яких можна виділити серед міноритаріїв – колишній лідер «Чистої України», банкір і «ставленик громадського сектору» Петро Олексюк, котрий продемонстрував помітний результат на дочасних виборах чернівецького міського голови та в перспективі може зайняти нішу «молодого і перспективного», а також найактивніший позафракційний депутат обласної ради Руслан Мельник. Шеф-редактор опозиційної газети «Час», колишній депутат обласної ради за квотою «Нашої України» Петро Кобевко, а також формальні і неформальні лідери буковинського «Правого сектора» – «тризубівець» Володимир Рясов та УНСОвець Остап Бойко замикають перелік помітних радикалів.
8. Прогнози і тенденції
Найближчим часом збережеться ситуація, в якій «Народний фронт» на Буковині вестиме політичну боротьбу на два фронти одночасно: місто Чернівці, що зараз перебуває у сфері впливу «групи Яценюка», оспорюватиме «група Фірташа-Проданів», тоді як область, на даний момент віддана під управління Олександра Фищука, перетвориться на простір балансування «групи Яценюка» і «групи Порошенка-Куліша». Окремі території – головно великі міста та «удільні» румунські райони, залишаться під контролем місцевих «князів» – як відносно самостійних виборних фігур, так і значимих бізнес-угруповань, близьких до УПЦ МП та «Опозиційного блоку». При цьому на теренах краю важко прогнозувати можливість оформлення суто румунської групи – її потенційний лідер Іван Попеску втрачає вплив у регіоні, а брати Козьма, Григорій Тіміш, Віорел Ястремський розпорошені між різними політичними силами.
ВО «Батьківщина» та ін. групам буде відведена роль «підспівувачів» на маргінесі без великих шансів повернення у велику політику. Частина міноритарних гравців, котрі не пристануть до впливових груп (Петро Олексюк, Руслан Цаплюк, Руслан Мельник, колишні «регіонали»), спробують зробити ставки на власні та громадські сили, але будуть висаджені з потяга за умови, коли місцеві вибори відбуватимуться за партійними списками. За полями, найшвидше, залишаться і радикали, які прикормлюються свійськими гравцями чи взагалі визбирують здобич де прийдеться – а Чернівці підтвердять статус «столиці толерантності».
Головними точками конфліктів в області залишатимуться посади виконавчої влади та пости в карально-репресивному апараті, найгучнішими – питання землі і торгівлі в обласному центрі (Калинівський ринок, «Добробут», територія чернівецького аеропорта). Слабка кадрова політика «групи Яценюка» як у місті, так і в області стане об’єктом критики з боку конкурентів – на рівні Чернівців викривальна риторика готуватиме благодатний грунт для виборчої кампанії в міську раду, а на рівні ОДА – найвірогідніше призведе до передвиборчих перестановок у виконавчій вертикалі по лінії прямих призначень Президента (прогнозований конфлікт Олександра Фищука і Володимира Куліша). Очевидно, більший шматок «група Порошенка» спробує захопити і на виборах до місцевих рад – успіх Наталії Якимчук і непогані результати кандидатів від Блоку Петра Порошенка на виборах до парламенту в області дозволяють розраховувати на власні фракції і в обласній, районних та міських радах.
При цьому поступово узвичаюється стан справ, коли на перші посади делегуються слабкі, малозначимі чи відверто керовані заступниками або «радниками» особи. І формальних представників «групи Яценюка» – мера Чернівців Олексія Каспрука та губернатора Олександра Фищука – і представників «групи Фірташа» та «групи Порошенка» – колишнього секретаря міської ради Віталія Михайлішина та колишнього голову ОДА Романа Ванзуряка – важко назвати сильними політиками. Реальні «рішали» при цьому воліють залишатись у тіні, у кращому випадку претендуючи на комфортні та необтяжуючі мандати народних депутатів. Відтак на тлі фіктивності посад міських голів та очільника ОДА, за відсутності персональної відповідальності за призначення варто очікувати розростання загального кадрового хаосу у виконавчих органах, на державних і комунальних підприємствах.
Особливу «скрипку» в політичній боротьбі відіграватимуть підконтрольні медіа – найбільші газети і телеканали. ТВА (гендиректор – Валерій Сарафінчан) демонструватиме підтримку «групі Яценюка» і лояльність «Самопомочі» та «Батьківщині», «Чернівецький промінь» (директор – Роман Скигар, «Рідне місто») та «Z-Pro» (директор – Василь Забродський) – усьому спектру політиків, близьких до «групи Фірташа», АСС (регіональна філія «5 каналу», директор – Владислав Севрюков) – Блоку Петра Порошенка, державне радіо і телебачення «Буковина» (директор – Любов Годнюк), а також муніципальний телеканал «Чернівці» (гендиректор – Геннадій Сергєєв) шукатимуть «золоту середину» між лініями «групи Порошенка» і «групи Яценюка». «Сарафанне радіо» УПЦ МП, координоване Михайлом (Жаром), «литиме воду» на «млин» наближених «регіоналів», які «колишніми не бувають».
На тлі накалу пристрастей знаковою виглядатиме доля міжфракційної групи «Буковина» (нині очолює Оксана Продан, раніше – Микола Федорук), котра об’єднує в парламенті депутатів-вихідців з Чернівецької обл. Нині вона – майже фікція, адже є не групою інтересів, а радшею групою конфліктів, що тільки засвідчує факт відсутності єдиного політичного кластера Буковини, а низька ефективність міжфракційної групи протягом попередніх скликань переконує в тому, що, всупереч гаслу «Viribus unitis», викарбуваному на стінах Ратуші, домовлятись та «єднатись» чернівчани воліють аж надто – вибірково.
Література:
1. Горук Н. Чернівці перетворились на арену битви двох кланів / Назар Горук [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://n-horuk.vkursi.com/5311.html (29.03.2013).
2. Боднараш Г. Політичні еліти Буковини після Майдану / Георгій Боднараш [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.chernivtsinews.com/2014/12/15/політичні-еліти-буковини-після-майда/ (15.12.2014).
3. Вишинський С. Парламент Західної України: фантазії, обриси, перспективи (за результатами голосування на парламентських виборах 26.10.2014 в областях Західного регіону України) / Святослав Вишинський. — Чернівці: Інститут Західно-Українських студій, 2014. — 16 с.
4. Маніліч В. Про ситуацію в Чернівецькій обласній раді, корупцію, люстрацію і боротьбу за «теплі місця» / Валентин Маніліч [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://inbuk.com/item/valentyn-manilich-pro-sytuatsiyu-v-chernivetskii-oblasnii-radi-koruptsiyu-lyustratsiyu-i-borotbu-za-tepli-mistsia (25.01.2015).
Апробація:
Проект за результатами Позачергових виборів народних депутатів України 26 жовтня 2014 р.
© 2015
Додати коментар
Увійти через профіль