Максим Козменко
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
В розповіді про унікальну державу з ідеалістичним для нормального європейця устроєм Утопію Томас Мор намагається зосередити увагу на найвагомішій відмінності устрою держав, звичного для Західної людини, від ідеального устрою. Акцент ставиться саме на переорієнтації цінностей.
Що собою являє переорієнтація цінностей?
Насамперед цінності являють собою високо виважену, широко застосовану та глибоко взвичаїну річ, явище чи дію. До категорії цінності може віднестися будь-що, яке відповідає вимогам людини. Жодна річ, що не позбавляється уваги людини, не є полишеною ціннісного смислу.
Смисл цінності знаходить своє відображення в духовному потязі людини, в ірраціональній спорідненості людини й цінності, в розумовій відповідності образу цінності та потребі людини, і, насамкінець, практичній необхідності щоденного використання цінності. Сама собою цінність є засобом людського творення, людської творчості. Для збагачення світу не лише змістовим наповненням, тобто сукупністю безвідносних об’єктів, чужих для людини феноменів, але й смисловим навантаженням потрібно завжди враховувати ціннісні аспекти речовиявлення.
Зміст цінності полягає в її приналежності до світу речей. Якщо смисл виказує суть та ідейну детермінанту цінності до світу, то зміст надає їй формального вираження. Тобто зміст цінності може ще називатися її матеріалізацію, оречевленням.
Переоцінка несе підсвідоме розуміння зміни ціни з меншої на більшу, або навпаки. Вага об’єкта, що підпав під дію переоцінки, змінює свою форму, змінює свій вияв. Об’єкт може кардинально поміняти свою орієнтацію на смисловому рівні, або ж частково корегувати подальший рух і хід його дій.
Щодо адекватного відображення переоцінки цінностей в світі речей та ідей необхідно долучитися до символогічного й семіотичного їхнього представлення. Означає, що абстрактні категорії та поняття мають віднайти своє відображення в найбільш відповідних поняттях символічної та знакової консистенції. В пригоді переміні, або перетворенню абстрактних понять до символічних відображень завжди стає метафора як загальний спосіб пояснення та наочного представлення.
Метафора являє собою унікальне цілісне та багатомірне пояснення будь-яких дій, явищ, предметів. Особливістю метафори є її різнобічний дотик до смислу й змісту об’єкта. Цінність же в універсальній методі застосування (як до видимих, наочних, сприйнятливих, матеріальних понять і категорій, так і до невидимих, метафізичних, абстрактних).
В розповіді про Утопію та її суспільну, політичну й релігійну форму правління Томас Мор дотримувався саме метафоричного представлення ідеалістичної форми влади та громадського устрою. Він наводить безліч прикладів, наочно зображуючи їхню динаміку та послідовно розкриваючи їхню специфіку. Кожен образ несе характер возвишеного, витонченого і, навіть, омріяного та бажаного стану, де все позбавлено гріхів, страждань та нещастя.
Цінності добра, взаємодопомоги, толерантності, братерства, патріотизму, праці, єдності Т. Мор возвеличує. Він переоцінює їх, ставлячи на щабель вище за всі інші. Послух вищий за що-небудь в метафоричній державі. Адже філософ XVI ст. розуміє, без послуху (справжнього, природного, батьківського) неможливо збудувати високоорганізовану державу. Неможливо змусити людей працювати не на себе, а на державу, на комуну. Лише віддана послушність здатна затьмарити людське бажання приватного, свого, егоїстичного та власницького збагачення.
Подібний послух згадувався значно раніше (в VI ст. до н.е.) в ідеях та вченні китайського мислителя Кун Фу-цзи, який виокремив батьківську слухняність як найважливішу характеристику хорошого державного ладу. Лише той імператор, за Кун Фу-цзи, може бути добрим, справедливим і гідним, який відноситься до людей в своїй країні як до дітей своїх. Якщо в сім’ї його панує спокій та мир, щастя і радість, і він знає та вміє ці чесноти втримувати в рівновазі, тоді й державою він керує славно та вірно.
Народ же любить імператора свого як батька. Принаймні має так любити й шанувати. Тому й немає нещастя там, де є спокій та послух. Взаємоповага – ось важлива риса міжособистісного миру.
Якщо дитина в сім’ї вихована на умовах статусної градації, коли батьки однозначно виявляються для дитини авторитетними й зразковими, то й у суспільстві дитина знатиме лад і своє місце. Таку градацію та тенденцію колись помітив китайський філософ Кун Фу-цзи. Основною умовою є взаємоповага та справедливість, послух розвиватиметься сам собою.
Пізніше до такої ж градації звертався Платон в діалозі “Держава”, але найчіткіше та найбільш метафорично зобразив Мор у своєму ідеалістичному творі “Утопія”.
Цінності, за Мором, є найвагоміші для життя людини чесноти. Він здійснив обмеження для небажаних і набутих в лінощах та безглуздості рис, таких, наприклад, як зажерливості, ліні, обману, крутійства, гордині, егоїзмі, кар’єризмі, самолюбстві тощо. Вони були зменшені до неймовірно дріб’язкових проявів, а деякі взагалі викинуті як злочинні, ниці та гріховні.
Натомість цінності, що звеличують людину як істоту духовну, інтелектуальну та соціальну Мор виокремив, підсилив і дав їм значення якомога важливіших рис в людському житті. Саме в цьому виявляється метафорична переоцінка цінностей.
В праці “Утопія” філософ Мор зобразив символи вічного спокою та миру і надав неабиякого великого значення суспільній свідомості, яка визначає подальший розвиток та вдосконалення суспільства. Автор зобразив у формі прикладів діяльності міжлюдські відносини та на основі загальних символів добра та зла представив зідеалізоване життя у високоорганізованій комуні без натяків на нещастя та горе. Підлаштовуючи всі дії та вчинки під лад приємного проживання, Мор переоцінив досі наявні для нього цінності духовного та матеріального світів.
Щодо духовних цінностей, більшу частину возвеличення отримали загальновідомі й вживані етичні категорії. Вони отримали своє вивершене оформлення як безкомпромісні та сповнені послуху категорії морального представлення світу людьми. Всі закиди до совісті проведені крізь призму глибокої довіри одне одному та широкому застосуванню думки про спільне благо.
Матеріальні цінності були Томасом Мором в “Утопії” переоцінені та знецінені. Він знищив в ідеальній державі потребу та бажання в золоті, сріблі, інших коштовностях і, навіть, в грошах. Для високоорганізованих людей грошова система була б зайвою, оскільки неминуче змушувала б їх піддаватися впливу підступного й егоїстичного прагнення до наживи. Люди втрачають суспільну думку про благо, натомість сповнюються особистісної мети збагачення та зажерливості. Звідси й виникають злоякісні цінності влади, грабунку, самолюбства.
В ідеальній щасливій державі подібні категорії знищувалися та унеможливлювалися. В Утопії народ працював, виробляв, отримував. Кожен був зайнятим у сфері виробництва, кожен отримував необхідне. Жодного зайвого, лише необхідне. Звісно поняття обмеження несло в утопійців Мора характер жорсткого, але й умовного. Не йшлося про знецінення потреб, йшлося про отримання лімітованої кількості потреб. Задоволення природних вимог.
Переоцінка цінностей завжди висуває на передній план щось найбільш вагоме для певного часу в певному місці. Тільки найпотрібніше тоді отримує свій статус вищої цінності й формалізується у виконанні як загальна мета, спільне гасло. В Томаса Мора було своє гасло. Час змінював орієнтацію в цінностях, випробовуючи людську етику на доброчинність та доброзичливість. Однак здебільшого час виказував людські злочинність та зловживання.
Необхідність в осмисленні будь-якої переорієнтації не викликає жодних заперечень і сумнівів. Після скрупульозної та кропіткої перевірки й аналізу наявних у досвіді цінностей і прикладів їхнього возвеличення можна адекватно вести мову про синтетичну переоцінку їхнього змістового вираження. Смисл же цінностей завжди залишатиметься константним – відповідати потребі за вимогами.
© 2011
Додати коментар
Увійти через профіль