Максим Козменко
Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича
Впродовж багатьох віків не було однозначної думки щодо ролі алхімії у творені світової історії та науки. Можливо через її нетрадиційний спосіб мислення й пояснення (Obscurum per obscurius, ignotum per ignotius – (лат.) “Темнота з темряви, невідоме із ще більш невідомого”) виникало непорозуміння та суперечності із просвітницькими думками, які поступово захоплювали весь вчений світ. Тим паче, що в кінці XVIII ст. хімія відокремилась від алхімії та сформувала себе як повноцінну практичну науку. Поділ алхімії, її розчленування почалося ще століттям раніше, коли багато алхіміків покинули свої перегінні куби і плавильні тиглі та цілковито віддалися герметичній філософії [1, c. 247]. Отже, хіміки й герметики розділились. Хімія поринула в експеримент і виділила себе як природничу науку, тоді як герметична філософія втратила будь-яку експериментальну основу і спрямувалась до пишних алегорій та порожніх спекуляцій.
Цей момент поділу став вирішальним для встановлення стереотипних ілюзій щодо діяльності алхімії. Всі попередньо створені продукти праці алхіміків розвінчувались, висувались на загальний осуд і осміх. Теоретична база перетворилась на практичні варіації матеріальних проблем. Та й розум власне алхіміків повністю поглинули проблеми матерії. Свідомість вступила у суперечність із темною порожнечею невідомого. К.Г. Юнґ зазначав, що, до прикладу, числа й закономірності тяжко усвідомлювались та приписувались матерії, хоча насправді вони належали світу психе. “Все невідоме і незаповнене доповнюється психологічною проекцією; це відбувається так, наче підоснова психіки дослідника відображалася у темряві” [1, c. 248]. Тобто, дослідник зустрічає несподівано для себе у матерії певні якості та потенційні значення. А попередньо психічна природа матерії вважалася повністю несвідомою.
Юнґ викриває фатальний поділ алхімії, який призвів фактично до перекручення її символів, до її занепаду, згасання загалом. У класичній алхімії, де емпірична наука та містична філософія були майже нероздільними, вирували думки, що відповідали реальному відображенню всіх діянь та операцій алхіміків. Себто розуміння Великого Діяння, його законів, причин та наслідків відносилось глибше до людської свідомості, навіть до підсвідомого, до місця, де знаходилась душа. Алхіміки минулого мали повніше бачення людської душі, розуміння її значення. Це був час, коли сфера чуттєвого відмежовувалась ще від сфери розумової. Тоді вірили, що не все отримується шляхом єдиного тільки розумування. Є дещо, котре приховується від інтелекту, і розкривається спершу чуттєвій стороні, а звідти передається до центрального мисленєвого апарату. Nihil est in intellectu, quod non prius fuerit in sensu (лат. – “У свідомості немає нічого, чого б не було раніше у відчуттях”) [1, c. 576].
Як зазначав Філіппус Теофрастус Парацельсус: “Пряма дорога є легшою, проте знайдена вона не багатьма” [2]. Істинне розуміння алхімічної діяльності панувало, на жаль, тільки в класичному її періоді. Із розвитком наукового мислення погляд людини на цей світ та своє місце в ньому суттєво змінився. Практичність та емпіричність захлиснули розум і відмежували його від ідеалістичності й духовності. Алхімія у штормі короткозорої наукової методології не змогла вистояти. Вона зазнала дужого удару по своїй основі, по своїй суті. Зведена до нікому не потрібного філософського каменя та примарного еліксиру безсмертя езотерична наука заховалася повністю у власну тінь. Зрештою вона і в минулі століття не спішила віддавати й розкривати свої методи дослідження та результати загальному огляду. Оскільки алхімія є сферою окультного, таємного, містичного, то не кожен смертний здатний осягнути суть алхімічного вчення, вникнути у його проблематику. Тому алхімія була і продовжує залишатись елітною езотеричною наукою. Як зазначали самі алхіміки: “Aurum nostrum non est aurum vulgi” (лат. – “Наше золото не є золотом черні”) [1, c. 10]. Так воно було, так воно і є.
Література:
1. К.Г. Юнг. Психология и алхимия. Пер. с англ., лат. – М., 1997. – С. 7–10, 247–248, 571–579.
2. Philippus Theophrastus Paracelsus. The coelum philosophorum, or book of vexations // http://www.levity.com/alchemy.
Апробація:
Тези доповіді на Студентській науковій конференції (Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, 10-11 травня 2007 р.).
Публікація:
Козменко М. Переоцінка алхімічного діяння в історії / Максим Козменко // Матеріали студентської наукової конференції Чернівецького національного університету. 10-11 травня 2007 року. Філософсько-педагогічні науки. — Чернівці: Рута, 2007. — С. 39—40.
© 2007
Додати коментар
Увійти через профіль