Максим Козменко
Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича
Таке суперечливе явище, як алхімія важко піддати якомусь конкретному класифікуванню за змістом і суттю вчення. Проблематичність полягає в різноманітності прояву алхімічних діянь. Передусім практичність результатів алхімічного експерементування спонукає віднести її до ряду практичних дисциплін. Якщо ж брати до уваги емпіричну основу всіх результатів, то очевидною буде матеріальна предметність цього феномену. Тобто підгрунттям її досліджень та очікуваних результатів для алхімії завжди було прагнення отримати цілісні та конкретні висновки, які можна було б ефективно використати в повсякденному користуванні, або ж у практичних пошуках інших наукових відкриттів. Звідси і виникли зашифровані ілюзії про еліксир безсмерття (elixir vitae), що здатний увічнити життя людини, про філософський камінь (lapis philosophorum), який уможливлює перетворення будь-якого неблагородного металу на благородний, а також про чистий духовно-досконалий спирт (spiritus universalis), краплина якого відновлює неживе, загоює рани, виліковує від будь-яких недуг. І можна було б залишитися на позиції матеріалістичної концепції щодо належності алхімії до емпіричної науки, якби на сам процес її діяння, що детально описується в усіх езотеричних працях, присвячених цьому феномену, і символізм кожного слова, що власне описує кожну алхімічну дію.
Незвична алегоричність алхімічних творів спонукає до суперечливих вражень. Спершу художня перенасиченість епітетами та порівняльними словами видається нелогічною в поєднанні з науковою термінологією. До прикладу, в текстах досить часто зустрічаються назви звірів та міфічних істот, які вступають у певний зв’язок, або ж боротьбу і продукують операцію трансформації та змін. Сукупність цікавих слів та зворотів з малозрозумілими хімічними й філософськими термінами породжує неприємне враження у „профана” алхімічної науки, акусматика її вчення, бо воно є важким на сприйняття. Друге ж відчуття при ознайомленні з працями алхіміків є відчуття обмеженості. Адже огида до якогось явища виникає тоді, коли воно є несприйнятним, непідвладним нашому бажанню й волі. Звідси ж проявляється й усвідомлене розуміння своєї обмеженості у прояві бажань. Тобто людина розуміє, що рухається в когнітивно сталих межах і може здійснювати пізнавальні відкриття лише там, де їй „дозволено”. Знайомлючись з алхімією, людина спершу «гарячково» кидається її критикувати, оскільки не бачить змістовності та логічності викладеного, а відтак опускає руки, визнаючи «поразку» свого гносеологічного сприйняття.
Алхімію важко окреслити якимись вузькими визначеннями. Її культура та символічний світогляд створили унікальну систему ціннісних норм, екзистенційних настанов, есхатологічних ідей та вірувань у переродження. Особливість таких універсальних знань вимагала прихованого існування, закритого від чужого ока. Духовний момент же пронизував алхімічне світосприйняття від початку його появи і був присутнім при всіх трансформаційних операціях, при завершальній дії – перетворенні. Якщо алхіміки хотіли зберегти своє вчення цілісним, недоторканним з боку інших культурних та наукових ідеалів і приписів, то їм це значною частиною вдалося. Основою їхнього вчення було перенесення духовних частин через катарсис і отримання в результаті тієї першородної субстанції, або ж універсального елементу, який і створив цей світ, тобто досягнення Prima Materia.
«Алхімія – це моделювання космічного процесу, створення хімічної моделі світобудови» [1, c. 577]. Ще одне свідчення широкого розуміння змісту алхімічного вчення. Воно зачіпає питання онтології з метою осягнення Prima Materia, причин її знаходження в основі світового устрою та сутності її внутрішнього складу. В основі світу лежить бінарний зв’язок, який продукує новий первень, «нове життя». Однак ці протилежності, перебуваючи у взаємодії, повинні мати певний каталізатор свого проявлення. З погляду алхіміків трьома універсальними елементами, які творять життя, є ртуть (жіночий первень), сірка (чоловічий первень) та сіль (тілесність). Перші два елементи і є тими двоїстими сутностями, які повинні співіснувати заради гармонії та порядку в світі, а сіль їх поєднує, даючи можливість для утворення нового. Об’єднуючись, вони творять Велике Діяння (Opus Magnus) для отримання філософського каменю (Lapis Philosophorum), який є домоміжним засобом у розумінні світового порядку.
За теорією алхімії три універсальні елементи мають пройти 12 операцій, щоб досягнути моменту переродження, перевтілення з недосконалого до досконалого. Так само, доречі, відбувається і просвітлення людської душі за вченням йоги. Вона повинна пройти спершу повне фізичне очищення (досягнення Пратьяхгари), психічне-розумове (досягнення Дхгарани) і духовне, найвище очищення. Тоді людина досягне стану Самадхгі, тобто повного відсторонення од матеріального світу, від реального буття і перебуватиме у вищому спогляданні Абсолюту. Процес її душевного переродження припиниться [2, c. 58].
Алхімічний процес переродження також можливий тільки через повне знищення попередніх фізичного і духовного станів. Тобто спершу відбувається руйнація минулого світу для побудови нового, досконалішого. Видатний психоаналітик, філософ і окультист К.Г. Юнг стверджував: «Секрет у тому, що лишень той, хто може зруйнувати себе, справді живий» [3, c. 254]. Це означає, що той, хто вміє думати про власне руйнування, деконструкцію, про неминучість своєї загибелі, справді живе і ставить перед собою конкретні життєві цілі.
Духовний аспект алхімії – вдосконалення людини, просвітлення, перенесення душі від матеріальності землі до духовності небес [1, c. 578]. Прихований зміст алхімічного вчення дає можливість кожному обізнаному з його таємницями отримати свої відповіді на свої ж запитання. З аксіологічного боку алхімія виступає важливою ланкою в пізнанні, оскільки кожен вибирає для себе, що потрібно, а що ні, і цим він керується в наступних гносеологічних відкриттях.
Отож, алхімія як універсальне вчення дає, відповідно, й розуміння універсальності речей, потрібно лишень відкрити в собі бажання розуміти.
Література:
1. Энциклопедия символов, знаков, эмблем. – М.: Эксмо; СПб: Мидгард, 2007.
2. Иванов Ю.М. Человек и его душа. Жизнь в физическом теле и астральном мире. – М., 1991.
3. Юнг К.Г. Психология и алхимия. Пер. с англ. и лат. – М.: «Рефлбук»; К.: «Ваклер», 1997.
Апробація:
Тези доповіді на Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «Світоглядно-ціннісне самовизначення людини: науково-пізнавальні та життєво-практичні виміри» (Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, 20-21 листопада 2008 р.).
Публікація:
Козменко М. Духовний аспект алхімічного вчення / Максим Козменко // Світоглядно-ціннісне самовизначення людини: науково-пізнавальні та життєво-практичні виміри. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців 20-21 листопада 2008 року, м. Чернівці. — Чернівці: Рута, 2008. — С. 35—38.
© 2008
Додати коментар
Увійти через профіль