Максим Козменко
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Культура є особливим надбанням і винаходом людства, яке з часом свого існування перетворилося на людинотворчий феномен і забезпечує об’єктивні умови відображення культурності окремої людини і суспільства вцілому. Виникнення культури було зумовлено необхідністю дотримання декількома індивідами єдиних правил, які пізніше означилися як норми, для ефективного й гармонійного співжиття. Тобто культурність є процесом нормотворення та гармонізації, завдяки яким в людини, що перебуває всередині певної культури, вже є уявлення про поведінку й дію, яких необхідно дотримуватися задля спокійного та адекватного знаходження в ній.
Культура розглядається як сукупність цінностей. Цінності – це найголовніше в культурі, її ядро [2]. Що собою являють цінності? Найвагоміші та найпотрібніші для кожної людини об’єкти, які здатні замінити їй дещо аналогічне, або нездатні бути виміряними через власну незамінність. Тому прийнято розрізняти цінності абсолютного та відносного характеру.
Діалектична єдність різних полюсів цінності задає тон і ритм творення людиною власних ціннісних систем. Завдяки цьому цінність отримує внутрішню енергію для подальшого відтворення свого наявного статусу й самостворення аналогічних ціннісних груп, які іманентно присутні як категоріальні принципи та значення одиничного поняття цінності. Можливість визначення полярності цінності вможливлює задання її енергетичного спрямування. Тобто кожна цінність виступає наслідком попередньо створеної ідеї вагомості, або ідеї-мети.
Цінності є діалектичним феноменом, який завжди перебуває в розвитку та зміні. Проте водночас ніколи не змінює свого основного завдання – визначати вартісне, представляти вагоме й важливе.
Наприклад, життя є цінністю абсолютною та беззаперечною. Тобто в ньому міститься момент об’єктивного визначення абсолютної цінності. Однак з позиції окремої людини її життя буде ціннішим за аналогічне іншої. Тут вже простежується момент суб’єктивної, відносної цінності, яка нівелює абсолютне твердження про всезагальну цінність життя. Звідси можна зробити висновок, що людини завжди перебуває в сфері абсолютних цінностей, але найчастіше діє за умов існування суб’єктивних, або відносних цінностей.
Отже, є цінності, які людина самостійно наділяє значенням, долучає певні предмети, явища до категорії необхідних. Але вже сама наявність цінності змушує людину до постійного пошуку й вибору власних потреб, мети й необхідностей. Діалектика цінності виступає як поєднання створених людиною потреб і потреб, що творять власне людину.
Людина завжди залежна від цінностей. Бо саме її життя є цінністю. В життєвому поступі людина лишень реалізує емоційні навантаження на конкретний об’єкт навколишньої дійсності, який стає для неї важливим.
Як вже було зазначено, цінність поділяється на абсолютну та відносну. Отже, цінність є діалектичною єдністю протилежних основ сприйняття. Завдяки цьому вможливлюється перехід до цілісного розуміння явища цінності. Воно дає синтетичну й синкретичну картину феномену цінності, яка апріорно перебуває в культуротворчій динаміці.
Цінність є синтетичною формою світосприйняття і світорозуміння. Під синтетичністю треба розуміти поєднання когнітивних і емоційно-вольових зрушень в людині, які, зрештою, і формують погляд на світ і своє місце в ньому. В синтезі духовного й емпіричного цінність набуває статусу синкретичної одиниці виміру людського буття, оскільки поєднує в собі метафізичні сполуки і спонуки до практичної життєвої діяльності.
Розуміння цінності як синтетичного феномену людського буття, який розвивається та ессенціюється в культурі, позбавляє людину постійного пошуку й постійного відчуття свого перебування за межами дійсних ціннісних категорій. Виокремлення цілісного розуміння та сприйняття цінності з-поміж одиничних її представлень дає змогу ефективного вивчення та пізнання цього діалектичного явища. Воно необхідне для людського існування, бо воно наповнює життя сенсом. Тому цінність є аргументованою потребою людського життя, а визначення власних цінностей є загальною метою людини.
Література:
1. Большаков В.П. Ценности культуры и время (некоторые проблемы современной теории культуры) / В.П. Большаков. – Великий Новгород : НовГУ им. Ярослава Мудрого, 2002. – 112 с.
2. Симкина Н.Н. Электронный учебник по курсу «Культурология» / Н.Н. Симкина ; [електр. ресурс]. – http://ya-simkina.narod.ru/R4-3.htm.
© 2011
Додати коментар
Увійти через профіль