Попри своє агресивне ставлення до Росії, політична сила Олега Тягнибока має набагато більше спільного з колегами-націоналістами сусідньої держави. У певних сферах вони говорять однією мовою (міграційна сфера, право на громадянство), а в інших розрізняються в деталях, проте схожі за своїми принципами та підходами (мілітаризм, іредентизм).
Коли я готував цей компаративний аналіз, то зіштовхнувся із великими складнощами – відсутність цілісної і комплексної партійної програми у ВО «Свобода». Коли починаєш предметно працювати із їхньою «Програмою захисту українця» [1], то дивишся на цей інтелектуальний продукт інакше. Це не більше, ніж набір гасел з певних галузей (переважно культура, історія, мова). Проте майже зовсім лишаються без відповіді соціальні питання, екологічні тощо. Іншим програмним документом «Свободи» є проект «Національної конституції» [2]. Тут так само відображені лише теми, які подобаються «свободівцям». Щоб мати повну картину відносно ідеологічних уподобань соціал-націоналістів, варто також звернути увагу на їхній партійний форум [3], де члени і прихильники висловлюються більш-менш відверто.
Тепер щодо російських націоналістів. Часто порівняння вимагає певного узагальнення. А це, у свою чергу, призводить до дрібних недоліків або невідповідностей. Російський націоналістичний рух не є чимось однорідним під дахом одної (або декількох) структури. Націоналізм у Росії мало багато відтінків, гібридів, які іноді ворогують один з одним: монархісти (Союз русского народа, «Черная сотня», Русское имперское движение), націоналісти-«совкофіли» (редактор газети «Завтра» Олександр Проханов, письменник і публіцист Максим Калашніков), православні об’єднання (Союз православных хорунгвеносцев, Народный собор), відверто неофашистські рухи («Славянский союз», залишки «Русского национального единства», Национал-социалистическое общество, Народная национальная партия), євразійці (Евразийский союз молодежи, Национал-большевистская партия), модерні великодержавні партії і рухи, які вбрали в себе окремі елементи від кожного напрямку (Национал-державная партия Росии, Русский общенациональный союз, Русское общественное движение), націонал-демократи (Национал-демократический альянс відомого мислителя Олексія Широпаєва і НАРОД відомого блогера Олексія Навального), об’єднання навколо конкретного питання (Движение против нелегальной иммиграции) та інші. Деякі з них адекватні помірковані націоналісти (наприклад, Навальний і Широпаєв), деякі радикальні і відверто сповідують ідеї силового захоплення влади (НСО), деякі нині не існують. Тим не менш, не звертаючи уваги на ці речі та природну еволюцію [4], існують домінуючі, загальні ідейні основи.
Звісно, не можна казати, що ідеологія «Свободи» на 100% повторює світоглядні засади російського націоналізму, проте вони мають більш спільного, ніж розбіжного. Тепер переходимо до аналізу.
Відновлення графи національність у паспорті
Націоналістів двох країн єднає спільне бажання повернути в паспорті та свідоцтві про народження графу «національність».
Кримінальне переслідування «...фобії»
«Свободівська» Конституція і програма передбачають окремим рядком введення кримінальної відповідальності за будь-які прояви українофобії. Так само і росіяни прагнуть введення окремого виду злочину: «Русские имеют право на защиту национальной чести и достоинства, на уважительное отношение к своей исторической религии — православию, к истории и культуре своего народа. Преступления против русского народа не имеют срока давности. Пропаганда русофобии — преступной идеологии, отрицающей основополагающие права и свободы русского народа — должна преследоваться по закону» (Із політичної декларації Русского марша «Русская правда» [5]).
Право на громадянство
Наріжним каменем націоналістичної ідеології «Свободи» і росіян є прагнення до етнічної природи громадянства: «громадянство надаватиметься тільки тим особам, що народилися в Україні або є етнічними українцями, які повернулися з-за кордону для постійного проживання і роботи в Україні. Дозволити набувати громадянство України у виняткових випадках...» Співзвучно із російським варіантом:
«Право иметь гражданство нашей страны должно стать высокой честью и наградой. Должен быть принят новый федеральный закон «О гражданстве», в котором должно быть определено — кто имеет право на гражданство России (включая близких родственников):
1) Лица, имевшие прописку на территории России на момент распада СССР;
2) Представители русского и других коренных народов России (под «коренным» подразумевается народ, большая часть представителей которого последние 100 лет проживает на территории России, и который не составляет этническое большинство ни в одном из иностранных государств, за исключением украинцев и беларусов. Перечень коренных народов устанавливается федеральным законом);
3) Лица, имеющие особые заслуги перед Россией – в исключительном порядке специальными именными Указами Президента;
4) Лица, имеющие Государственные награды РФ». (Із програми ДПНИ [6]).
Репатріація співвітчизників
Одна із позитивних програмних статей націоналістичних партій – сприяння поверненню на батьківщину етнічних українців/росіян. Щоправда ніде не прописується механізм реалізації декларації.
Іредентизм
Ідея про воз'єднання усіх етнічних територій, напевно, невід'ємна риса кожної націоналістичної сили. Прагнення жити минулим, а не майбутнім, бажання вести безрезультатні та тупікові сварки заради «кровної» теріторії – одна із рушійних сил не одної партії. Проте тут завжди існує відмінність між націоналістами різних країн – в кожного унікальні, власні претензії і часто саме вони не дають можливості для співпраці.
Та ж «Русская правда» визначає право на воз'єднання територій: «мирное воссоединение разделённого русского народа со всеми землями исторического и преимущественного проживания должно стать основной целью российской внешней политики». Перелік російських претензій різний: від «програми мінімум» (розділення України із відторгненням «проросійських регіонів», Придністров’я, Північний Казахстан) до «максимум» (відновлення СРСР). Тягнибоківці пропонують здійснити аншлюс Придністров’я [7] та Кубані із Доном [8].
Церковна політика: цезарепапізм, клерікалізація і ксенофобія
Формально декларуючи «відділення церкви від держави», ідеологи «Свободи» залишають за собою право втручатися в церковну сферу, а політична практика тягнибоківців свідчить про можливості зрощення церкви і держави. Відносно другого говорить факт фігурування [9] у передвиборчому списку до Вінницької облради єпископа Вінницького і Брацлавського Онуфрія (УПЦ КП).
У програмі партії йдеться про «сприяння» українською державою об'єднанню християнських церков у єдину Українську Помісну Церкву. Які саме методи «сприяння» не уточнюються. Але дискусія на форумі «Свободи» дає відповідь [10] про насильницький характер – фактичне призупинення діяльності УПЦ МП. До «українських церков», зі слів Олега Тягнибока [11], входять лише три – УГКЦ, УАПЦ і УПЦ КП. Проте спостерігається агресивно негативне ставлення до «нетрадиційних» (інославних) церков [12]: до сект записали не лише Свідків Єгови з мормонами, а навіть традиційних протестантів – лютеран.
Тут «свободівці» співають майже в унісон із росіянами. В них визначено православ’я як історична релігія і невід’ємна частина російської нації (див. «Русская правда»), водночас, саме ця церква повинна мати привілейоване становище у державі, суворе обмеження (іноді забороною) інших конфесій. Яскрава «антисектантська риторика».
Мілітаризм
Любов до зброї та всього військового також єднає націоналістів обох країн. «Свобода», зокрема виступає за:
– встановлення фінансування Збройних Сил України на рівні 5% від ВВП (до подолання технічного відставання ЗСУ від країн-сусідів), що є найвищим показником серед розвинених країн;
– відновлення ядерного статусу;
– дозвіл створення напіввійськових формувань (за умови державного контролю).
Останній пункт дуже схожий на вимогу російських націоналістів відносно народного ополчення та дружин. «Мілітаристична подібність» проявляється у практиці діяльності націоналістів. Росія мала приклад РНЕ, НСО тощо, які представляли собою воєнізовані загони із підготовчими таборами, одностроєм тощо. В Україні тривалий час під дахом «Свободи» (як одна із складових партії) діяла організація «Патріот України».
Жорстка міграційна політика
Ухвалення законів про суворіші антиімміграційні заходи та вдосконалення системи утримання і депортації чужоземців-нелегалів, введення візового режиму із окремими країнами СНД – постачальниками мігрантів.
Пропорційне представництво при органах влади
Автори програми «Свободи» у разі перемоги планують винести на всенародне обговорення закон про пропорційне представництво в органах виконавчої влади українців та представників національних меншин (наприклад, оскільки українців 77% від загального населення України, відровідно 77% керівних посад повинні займати українці). Альтернативна ідея доволі популярна і в Росії.
Міжнародне право
Націоналісти виходять із постулату, що національне законодавство стоїть понад міжнародне.
Ринок землі
Оскільки націоналісти сповідують ідеї єдності «крові та ґрунту», вони вкрай негативно ставляться до ідеї існування ринку землі. «Свобода» пропонує повністю заборонити продаж землі сільськогосподарського призначення і надавати її у довгострокове володіння українським громадянам із правом родинного успадкування. Російські націонал-консерватори більш радикальні, бо вважають [13] продаж землі – черговим прийомом з подальшого розграбування надбання Російського народу, геноциду корінного населення Росії і розчленування країни на кілька незалежних удільних князівств.
Сімейна політика
Як українські, так й російські націоналісти глибоко переконані, що існують дуже особливі традиційні сімейні цінності, «своя духовність», яку треба оберігати. Захист сім’ї полягає у боротьбі із пропагандою «збочень» (тут мається на увазі права ЛГБТ-спільноти); перешкоджанню шлюбів з іноземцями; заборона усиновлення чужинцями; негативне ставлення до ювенальної юстиції та заборона абортів (виключення у разі зґвалтування).
Міжнародна співпраця: критичне ставлення до ЄС і НАТО
Де дивлячись на поодинокі заяви окремих представників «Свободи» про потребу євроінтегруватися [14], відверто в партії панують євроскептичні настрої. Переважно через проблеми у міграційній політиці, тиску ЛГБТ-спільнот на уряди у легалізації їхнього способу життя, пануванню «ліберастії» [15], «толерастії» [16] і багато чого іншого. Можливо через непопулярність антиєвроінтеграційних ідей, «Свобода» прямо не виступає проти вступу до ЄС, проте жорстко конфронтує з основоположними принципами та цінностями європейської спільноти (без дотримання яких інтеграція не можлива). Аналогічні претензії до Європи з боку російських націоналістів.
Існує певна різниця у сприйнятті НАТО. Російські націоналісти, переважно, впевнені в окупаційних прагненнях Півночно-Атлантичного Альянсу, тому відмовляють у будь-якій співпраці. Українські колеги теоретично погоджуються про взаємодію із тим же ж НАТО: Україна може вступати у військові союзи та блоки лише у разі виникнення загрози її незалежності, територіальній цілісності та існуванню українців як нації. Ідеологічні засади «свободівців» розглядають НАТО як шкідливу структуру [17] (з аксіологічної точки зору): «...нам усім намагаються вбити в голову, що європейськими цінностями є вся та маячня і скверна, яка століттями акумулювалася на маргінесах європейської культури... НАТО керується орієнтирами саме цієї псевдоєвропейської пост-цивілізації, яка має з справжньою Європою дуже мало спільного».
У геополітичних прагненнях обох «фракцій» є одне спільне бажання: їхні країни повинні брати участь лише у тих міжнародних політичних, військових блоках, де їм гарантоване домінування (або першість). «Свобода» пропонує реанімувати ГАУМ, а російські націоналісти створити міфічне утворення разом із Індією, Китаєм і деякими ісламськими країнами на противагу європейцям і американцям. Одіозний письменник Максим Калашніков взагалі запропонував підтримувати режим Чавеса у Венесуелі та латиноамериканських наркоборонів, щоб ті завалили Америку наркотиками, бо це призведе до її знищення.
Соціалізм проти капіталізму
Ненависть до капіталізму і прагнення боротися з олігархами теж дуже добре єднає націоналістів обох країн. «...Капіталізм робить все людство заручником абсурдного і сліпого апетиту капіталу, який сьогодні виходить на фінішну пряму свого божевільного бенкету у вигляді глобалізації», – йдеться у статті [18] провідного ідеолога «Свободи» Андрія Іллєнка. Співзвучно з висновками [19] російських правих ідеологів: «...понятие «русский» и понятие «капиталист-частный собственник» исторически противоположны и несовместимы».
В ідеальному суспільстві націоналістів зберігається право на дрібний та середній бізнес. Усі крупні, стратегічні підприємства і галузі знаходяться у державній власності. А для іноземних інвесторів існують обмеження.
Вища освіта
У цій сфері зберігається консервативно-ретроградський підхід. Намагання уникнути інтеграції із вислими школами західного світу – відмова від Болонського процесу. І збереження безкоштовної вищої освіти.
Спільна любов
Це, звісно, стосується більше не ідеології, а уподобань, але і тут в двох націоналістичних таборах назріває єдність. Усі захоплюються успіхами Національного фронту Жана Марі Ле Пена. І, до речі, кожен хоче довести, що саме він – головний друг Ле Пена. Кумедним був факт, коли декілька років тому «Свобода» заявила, що вони – єдині партнери НФ на пострадянському просторі. Хоча крім них ще були російські ЛДПР Володимира Жириновського та «Народний союз» Сергія Бабуріна.
Обом націоналістичним таборам притаманне спільне протиріччя – любов до ісламістського Ірану [20] та фобія перед ісламізацією Європи. Хоча публічно зараз ніхто з націоналістів не висловлює позитивних сентенцій на адресу Третього Райху, все одна час від часу прослизають нотки пієтету. То на форумі анонімно висловили захоплення [21], то один із регіональних керівників партії поставив «респект» фюреру [22].
В Росії ситуація ідентична. Відмова російським урядом поставляти комплексів С-300 Ірану було розцінено російськими націоналістами як зраду [23]. Щодо Гітлера, то переважна більшість російських націоналістів сприймає цю постать, або стримано [24] (без зайвої критики, критично оцінюючи швидше не його ідеї, а практику їхнього втілення), або позитивно [25]:
«А. Гитлер, как и любая выдающаяся личность в истории человечества, имел естественно какие-то недостатки, да и кто их не имеет, но переоценить его вклад в развитие и популяризацию в массы идей национал-социализма, врядли возможно».
Немає нічого дивного у загальному захопленні росіянами від Сербії, співчуття розпаду країни та підтримка сербського націоналізму. Але дивовижним чином вірус «сербофільства» поширився [26] і серед тягнибоківців. Сюди можна додати і боротьбу зі світовим масонством, і багато інших тем.
Власне, ми бачимо, що попри зовнішню ворожнечу, між російськими та українськими націоналістами є багато чого спільного, а саме, – спільний спосіб мислення. Можливо цей факт – ґрунт для вірогідної співпраці, а можливо – більш тверезе ставлення до слів «свободівців» відносно боротьби із великодержавним шовінізмом та імперіалізмом. Бо український нічим не кращий.
Примітки:
1. http://www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/.
2. http://www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/konstytutsiya/.
3. http://www.forum.vosvoboda.info/.
4. http://www.polit.ru/article/2007/12/28/verhovsky/.
5. http://traditio-ru.org/wiki/Русская_Правда._Политическая_декларация_«Русского_Марша».
6. http://www.dpni.org/articles/novosti_dp/8698/.
7. http://www.forum.vosvoboda.info/viewtopic_7714.php.
8. http://www.forum.vosvoboda.info/viewtopic_10647.php.
9. http://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/religion_and_policy/38120/.
10. http://www.forum.vosvoboda.info/viewtopic_4619.php.
11. http://www.forum.vosvoboda.info/viewtopic_13303.php.
12. http://www.forum.vosvoboda.info/viewtopic_4123.php.
13. http://traditio-ru.org/wiki/ТСДНЭ:Продажа_земли.
14. http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/026488/.
15. http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/025605/.
16. http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/019904/.
17. http://patriotukr.org.ua/index.php?rub=stat&id=296.
18. http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/011082/.
19. http://pravaya.ru/look/22013.
20. http://www.forum.vosvoboda.info/viewtopic_9547.php.
21. http://www.forum.vosvoboda.info/viewtopic_4974.php.
22. http://frankensstein.livejournal.com/243191.html.
23. http://www.rusimperia.info/news/id4437.html.
24. http://www.sevastianov.ru/vremya-bytj-russkim/vremya-bytj-russkim-uroki-gitlera.html.
25. http://www.center-rne.org/forums/showthread.php?t=2672.
26. http://www.forum.vosvoboda.info/viewtopic_1461.php.
© 2012
Додати коментар
Увійти через профіль