Валерія Сєдова
Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника
Сьогодні стає очевидно, що давньо єгипетський міф і уявлення про світ лежать в основі всієї європейської культури, включаючи старий і Новий завіт. Вплив Єгипту на старозавітну традицію, звісно же, невідповідно до опису «мороку єгипетського». Згідно езотеричним поглядам «Світло Єгипту» − це насамперед ті знання, котрі приніс іудейському народу Мойсей, посвячений в таємницю сокровенних єгипетських містерій. Не менш малий вплив країни Кемет и на християнство, котре глибоко увібрало єгипетську доктрину про збереження тіла після смерті, переробивши її в ідею тілесного воскресіння. Потужній вплив Єгипту і його містично-релігійних та філософських максим-учення герметизму проходить через призму езотеричних та екзотеричних парадигм.
Окультні знання прийнято поділяти на основні дві гілки: − східну, що пов’язана з індоарійською духовною традицією, на котру безпосередньо опирались пізніше теософські доктрини, а також на західну, що бере свій початок від Халдеї, Асирії, Вавілону, Єгипту.
Ця західна езотерична основа що є базисом для окультизму якраз і являється герметизмом.
Сама ж герметична філософія може бути поділеною на ранню, духовну науку Египту, що саме і є пов’зана з Тотом-Гермесом (Гермесом Трисмегістом), а також пізню науку, що стала базисом для багатьох середньовічних орденів і таємних братств. На думку сучасного дослідника езотеричних проблем Е. Варшавського, пізній герметизм являє собою деяку компіляцію декількох напрямків − «єгипетського політеїзму, іудейського та християнського монотеїзму, а також грецького ідеалізму». Засновник вчення герметизм носить ім’я Тот (єгип. Тау; Тотх) Єгипетський, пізніше, в епоху правління заснованої Олександром Македонським династії Птолемеїв в взаємодії з грецькою культурою, отримав ім’я Гермес.
Тот-Гермес являвся легендарною особистістю, а також і багатоплановим божеством. Окультний філософ Шюре, який посвятив герметичним містеріям главу у своїй праці «Великі Адепти», стверджує, що Гермес представляє собою «родове ім’я», що відіграє для Єгипту ту ж роль що і Ману для Індії, тобто він являє собою і мудреця, касту, і божество». Як божество Тот, згідно давньо-египетських вірувань, пов’язаний з планетою Меркурій, що рахується в єгиптян посередником богів зі світлої сторони місяця, яка містить еліксир життя, а також співсталяється з культом ібіса та змії. Головним творінням являється «Смарагдова скрижаль». В ній виносяться загальні правила особливої духовної науки − Великої алхімічної справи (а саме мається на увазі алхімії, як еволюції людської свідомості та накопичення знань), виконування якої, згідно писання, веде до осяяння. Принципи, що викладені в «Смарагдовій скрижалі», стали основою герметичної філософії, що є розповсюдженою серед багаточисельних таємних орденів та братств середньовіччя, епохи Відродження, Реформації. В першу чергу це стосується алхіміків, тамплієрів та розенкрейцерів.
Дмитро Странден, почесний член «Совета Российского Теософского общества», у своїх статтях зі збірника «Вісник Теософії» говорить про герметизм як про езотеричне, гностичне християнство. Містичний зміст пошуків «філософського каменю» алхіміків-герметистів Странден бачить в пробудженні всередині людини божественного Христа, що у Священному Писанні Христос називається «каменем», котрий відкинули будівники, але котрий має бути «поставлений на чолі кута» герметичної духовної алхімії (еволюції; розвитку).
Більшість єгиптологів вважають Тота (Гермеса) уособленням мудрості та науки єгипетської касти жерців, і висловлюють думку, що під його іменем жерці писали свої трактати по релігійним питанням, філософії, медицини, магії. В старовинному трактаті монаха Георгія Синцелли є інтересні цитати з книги знаменитого єгипетського жерця Манефона (єгип. Ман-Ен-Тота). Синцелла говорить, що ті древні пам’ятки, із котрих черпав свої докази Манафеон, були покриті надписами, зробленими на священній мові Тотом-Гермесом, якого також називали Агатодаймоном; після потопу (мова напевно йде про падіння Атлантиди) ці написи були переведені на іншу мову другим Гермесом, Трисмегістом, сином першого. Але записані ще в ієрогліфічних письменах і в такому виді були збережені Татом, сином Гермеса Трисмегіста, в святинях єгипетських храмів. Які зміни насамперед можуть стосуватись розвитком єгипетських релігійних містерій, а саме:
1) в першу епоху, що уособлює першого Тота-Агатодаймона, архаїчна традиційна мудрість, що унаслідувалась єгиптянами від атлантів, збереглася на кам’яних пам’ятках у виді ієрогліфічного письма;
2) в другу епоху, уособлену Гермесом Трисмегістом, священні перекази зберігались написаними на пам’ятниках а також і на манускриптах, що були написані на стародавній єгипетській мові;
3) в третю епоху, котру уособлює Тат, син Гермеса Трисмегіста, жерці записували старовинні сказання і передання на пізнішій єгипетській мові демотичними письменами і переводили їх також і на грецьку мову.
Також є основа для роздумів, що Тот тільки як наслідок став уособленням Божественного Розуму, або Логоса, а також вдохновення ним (Тотом) єгипетських жерців, але і те що це була реально існуюча, історична персона, можливий виходець з атлантів.
І «Вуста істини німі для нерозуміючих». З Древнього Єгипту прийшли основні таємні і окультні вчення, котрі здійснили сильний вплив на філософію усі рас, націй та народів впродовж багатьох тисяч років. Єгипет − земля пірамід і сфінксів − був місцем народження мудрості і містичних вчень. В ранні дні існувала підбірка основних принципів герметизму, що переходили від учителя до учня, котра була відома як «Кібаліон». Це було зібрання максим та аксіом, заповідей, котрі були незрозумілими для по сторонніх, але які вільно приймались учнями. Ці принципи діяли в сфері духовних сил, чим матеріальних елементів. Перетворення духовних вібрацій одного типу в інші. В герметизмі виводяться сім принципів, на яких базується філософія Тота, а саме:
− Принцим Менталізму, де Всесвіт являє собою мисленнєвий образ;
− Принцип Відповідності (аналогії): «Як зверху, так і внизу; як внизу, так і зверху». Принцип тотожності;
− Принцип Вібрації: «Ніщо не перебуває у спокої − все рухається, все вібрує» (згадаємо гераклітовське «Panta Rei» − все тече, все змінюється; а також різні атомарні концепції);
− Принцип Полярності: «Все являється двояким, все має полюси. Все має свій антипод, протилежності є ідентичними по природі, але роздільні в степені своїй. Крайності зходяться. Всі істини не що інше як напівістини. Всі парадокси можливо примирити»;
− Принцип Ритму: «Все тече, витікає і затікає, все має свої приливи, все піднімається та падає − маятникове коливання проявляється у всьому. Міра коливань вліво є міра коливань направо. Ритми компенсуються»;
− Принцип Причини і Наслідку: «Кожен принцип має свій наслідок, кожен наслідок має свою причину. Випадок не що інше, як ім’я закону, яке є нерозпізнаним». Існують багато планів причинності, але ніщо не пропаде з поля зору закону»;
− Принцип Статі: «Стать присутня у всьому, все має свій Жіночий та Чоловічий принцип. Стать проявляється у всіх площинах».
Вчення герметизму відкриває вищі закони природи і найсильнішу силу з усіх існуючих. Зовнішні вчення герметизму є сьогодні частиною езотерики. Внутрішнє вчення герметизму містить в собі вищий ключ до істинної філософії. Герметизм є не тільки психологічним процесом. Його теорія та практика грунтуються на цій природі Вищого Розуму, на відміну від видимої природи фізичного універсуму. Мета герметизму буде досягнута, коли людина свідомо стане майстром сили і форми фізичного світу. Безмежна його сила тоді, коли вона спрямована до землі. Якщо у когось є знання про мікрокосмосі, він також здатний зрозуміти макрокосмос.
© 2012
Додати коментар
Увійти через профіль