Святослав Вишинський
Інститут філософії ім. Г. Сковороди Національної академії наук України
I. Вступ
Темою доповіді є розвідка щодо рецепції школи інтегрального традиціоналізму в англомовній академічній літературі на прикладі монографії Вільяма Квіна (William Quinn) «Єдина Традиція» (“The Only Tradition”) [1]. Школа традиціоналізму (фр. l’école traditionaliste), започаткована французьким мислителем Рене Геноном (René Guénon) (1886-1951), у західних джерелах відома також як «переніалізм» (фр. pérennialisme, від. лат. philosophia perennis), є одним із знакових, проте маловивчених явищ в ідейній атмосфері доби пізнього модерну, виступивши альтернативним до загального наукового і філософського контексту першої пол. XX ст. світоглядом. В силу власної опозиційності до офіційної університетської науки та філософії модерну школа традиціоналізму довгий час перебувала поза межами академічного дискурсу, однак привернула інтерес академічних дослідників у постмодернову добу [2][3]. Як філософська течія інтегральний традиціоналізм на пострадянському просторі залишається недостатньо вивченим, непропорційно поступаючись за рівнем дослідженості західній науці. Серед найбільш відомих англомовних досліджень на цю тему варто виділити монографію Вільяма Квіна (1997) [1], котра викликала значний резонанс у середовищі як самих традиціоналістів, так і академічних дослідників цього питання, а тому потребує більш детального огляду при введенні традиціоналістської проблематики в український філософський дискурс.
II. «Єдина Традиція» як фундаментальне дослідження
Монографія Вільяма Квіна «Єдина Традиція» [1], видана в 1997 р. Нью-Йоркським університетом (State University of New York), являє собою одне з найбільш фундаментальних академічних досліджень школи інтегрального традиціоналізму, її генези, світоглядових особливостей та впливу на філософію та культуру. Робота вирізняється з-поміж решти подібних досліджень повнотою викладу матеріалу та неупередженим, об’єктивним ставленням автора монографії до предмету дослідження, що виказує нові тенденції в розвитку західної академічної науки і дає підстави вважати, що філософія традиціоналізму буде належно осмислена майбутніми науковцями. У вступі до монографії Вільям Квін підкреслює, що його робота є висвітленням інтегрального традиціоналізму з максимальним залученням першоджерел, а, отже, і своєрідною перестановкою акцентів, спробою показати ідеї Рене Генона і Ананди Кумарасвамі (Ananda Coomaraswamy) per se, як вони є, без притаманної модерновій науці хибній стратегії зведення всіх феноменів у площину европоцентристського раціоналізму. Серед позитивних особливостей книги слід відзначити наголос на ролі американського вченого-мистецтвознавця Ананди Кумарасвамі в становленні парадигми традиціоналістської школи, що раніше здебільшого залишалось поза увагою як західних, так і російських академічних дослідників його творчості. Як і у випадку з Мірчею Еліаде (Mircea Eliade), виявлення зв’язків між інтегральним традиціоналізмом та науковим релігієзнавством поч. і сер. XX ст. становить перспективне поле академічних розвідок, перш за все на базі англомовної літератури. Характерно, що розглянута нами монографія написана Вільямом Квіном під керівництвом самого Мірчі Еліаде на основі докторської дисертації, захищеної в Чиказькому університеті в 1981 р. Серед подяк, висловлених автором у передмові, Вільям Квін також відзначає роль Мірчі Еліаде в його дослідницькій роботі стосовно наукової творчості Ананди Кумарасвамі та його зв’язків з Philosophia Perennis.
III. Наукові перспективи
Структурно монографія поділяється на розділи, присвячені біографіям Рене Генона та Ананди Кумарасвамі, детальному огляду як традиціоналістських ідей, так і їхнього загального філософсько-культурного контексту. Серед найважливіших моментів варто відзначити розділи 2-ий та 3-ій частини 1-ої монографії, в яких Вільям Квін дає обширний огляд концептуальної мови інтегрального традиціоналізму, детально зупиняючись на специфічних термінах, введених Рене Геноном для порівняльного парадигмального аналізу модернової та премодернової доби, зокрема ототожнення понять Традиції (Tradition) та Philosophia Perennis, що виказує загальну тенденцію, притаманну англомовним дослідженням традиціоналізму, стосовно термінологічного окреслення філософії Рене Генона та його послідовників як «переніалізму» – на противагу більш поширеному у франко- та російськомовній літературі терміну «традиціоналізм». Для українського академічного дискурсу це відкриває перспективу довільного вибору між двома термінами, виходячи з орієнтації на ту чи іншу дослідницьку традицію, а також відповідно до більшого акцентування ролі Рене Генона чи Ананди Кумарасвамі у становлення самого традиціоналістського (переніалістського) руху. Окремо слід також наголосити на розділі, присвяченому впливові школи традиціоналізму на відомих інтелектуалів у XX ст., який являє собою неоціненний внесок у вивчення історії традиціоналізму, перш за все для українсько- та російськомовного простору. Монографія Вільяма Квіна доповнена розширеним бібліографічним показчиком англомовної літератури по інтегральному традиціоналізму, а також словником основних традиціоналістських термінів і понять, їхньої етимології та специфікою вживання в роботах Рене Генона, Ананди Кумарасвамі та ін. авторів, а також їхнього порівняння з понятійним контекстом філософії і релігієзнавства XX ст.
Висновок
В короткому огляді на прикладі роботи Вільяма Квіна ми бачимо зразок високоякісної експлікації феномену інтегрального традиціоналізму у філософії XX ст. У зв’язку з цим слід висловити жаль, що до сьогоднішнього дня монографія «Єдина Традиція» [1] залишається неперекладеною українською або російською мовами, у зв’язку з чим значна частина вагомої наукової інформації стосовно традиціоналістської проблематики залишається поза межами перспективних академічних українських досліджень на цю тему. У зв’язку з цим при дослідженні школи традиціоналізму український дослідник потребуватиме більш фахової та уважної роботи з першоджерелами та іноземними працями на дану тему, проводячи якісний відбір матеріалів та виключаючи з переліку авторитетних джерел значну кількість книг. Це також означає збільшення акценту на незалежному вивченні оригінальних праць засновників традиціоналістської школи та реконструювання їхніх ідей «з нуля», тобто з мінімальним залученням критичної і дослідницької літератури, значна частина якої не відповідає академічним стандартам або вимогам наукової об’єктивності.
Література:
1. Quinn W. The Only Tradition / William Quinn. — New York : SUNY Press, 1997. — 384 p.
2. Дугин А. Философия традиционализма (Лекции Нового Университета) / Александр Дугин. — М. : Арктогея-Центр, 2002. — 624 с.
3. Ключников С. Идеи Рене Генона и современный мир / Сергей Ключников // Царство количества и знамения времени. Очерки об индуизме. Эзотеризм Данте / Рене Генон. — М. : Беловодье, 2003. — С. 475—478.
Анотація:
У доповіді на основі дослідження Вільяма Квіна «Єдина Традиція» розглянуто характер рецепції інтегрального традиціоналізму в американській академічній науці, прослідковано рівень вивченості ідей Рене Генона та Ананди Кумарасвамі в англо-саксонському світі. Стаття також присвячена порівняльному аналізу тенденцій висвітлення традиціоналізму в англо- та російськомовних джерелах та їхнього впливу на дискурс української науки.
Ключові слова:
Традиція, інтегральний традиціоналізм, переніалізм, Рене Генон, Ананда Кумарасвамі, Мірча Еліаде, Вільям Квін.
Annotation:
Sviatoslav Vyshynskyi. Reception of Traditionalism in William Quinn’s Monograph “The Only Tradition”. The report offers an insight into the reception of the integral traditionalist school in the Anglophone academic writings based on Willam Quinn’s monograph “The Only Tradition”. The traditionalist school (Fr. l’école traditionaliste) was initiated by French thinker René Guénon (1886-1951) and is also known in western sources as “perennialism” (Fr. pérennialisme, from Lat. philosophia perennis). It is one of the significant, however little studied phenomena among the ideas of late modernity that presented an outlook alternative to the general scientific and philosophical context of the 1st half of the 20th c. In the post-Soviet area the philosophical trend of integral traditionalism has not been given enough attention yet, lagging way behind western science. Being one of the most acknowledged studies in this field, William Quinn’s monograph (1997) should be called attention to, inasmuch it resonated greatly in the environment of both traditionalists and academic researchers in this field, therefore it requires a more detailed investigation in the course of introducing the traditionalist issues in the Ukrainian philosophical discourse. This short survey based on William Quinn’s piece presents the latter as a sample of high-quality explication of the integral traditionalism phenomenon in the 20th c. philosophy. However, as this monograph has not been translated, the analysis of the traditionalist school requires an increased attention to independent scrutiny of the original works of the traditionalist school founders and their ideas reconstruction ab initio, thus involving minimum critical and research works, most of which do not comply with the academic standards or demands of scientific objectivity.
Апробація:
Тези доповіді на II Міжнародній конференції молодих вчених «Гуманітарні та соціальні науки 2010», Національний університет «Львівська політехніка», 25-27 листопада 2010 р.
Публікація:
Вишинський С. Рецепція традиціоналізму в монографії Вільяма Квіна «Єдина Традиція» / Святослав Вишинський // 2ий Міжнародний молодіжний фестиваль науки. Гуманітарні та соціальні науки: Матеріали II Міжнародної конференції молодих вчених HSS-2010. 25-27 листопада, 2010, Україна, Львів. — Львів: Львівська політехніка, 2010. — С. 298—299.
© 2010
Додати коментар
Увійти через профіль