Про марш на честь Провідника

Юрій Ноєвий
Група політичних досліджень «Політономія»

1 січня 1909 року народився Степан Бандера сильна духом людина, ім'я якої стало назвою цілого народу. Бандерівці. Це ті, хто наступають на ворога, навіть якщо поряд вже нікого немає. Не дивно, що ним свого часу називали і литовців, і казахів, і росіян. Ідеалістичний волюнтаризм ось що властиве цим людям. Бандера заробив собі найвище визнання у воюючої нації – Провідник.

Чи всі є бандерівцями, хто святкує День народження Провідника? Справа в тому, що "ні" як відповідь означає тільки те, що визвольна ідея української соціальності стає масовою, а ті, хто готують себе слідувати ідеї Нації, мають приректи себе до ідеалістичного почину та самопожертви. І єдиним підтвердженням їхньої Ідеї стане тільки Чин.

Марш 1 січня вияв ідентичності всіх українців, що мають подолати перешкоди побутовості і проявити себе у щоденній підготовці руху до остаточного наступу на внутрішню окупацію.

Я розповідав двом португальцям, які приїхали до Києва зустріти Новий рік, зацікавилися Маршем, питали в чому суть, що наша конкретна мета знищення влади олігархічного капіталізму та люстрація верхів режиму внутрішньої окупації.

Ці два завдання конкретика логічного розгортання сучасного значення імені Бандери.

Бо мета руху організація можливості на повну виявитися особистості як частині України і знешкодити обставини, що їй перешкоджають: занехаєння боголюдськості українців та економічна експлуатація. Пізнання Божого, духу нації та економічної справедливості це ті орієнтири, які нам передає історія наших родичів.

Звідси власне і випливає розуміння необхідності і діяння з підготовки перемоги української революції.

І це нам потрібно, зважаючи на майбутнє наших дітей і пам'яті про борців. Перші повинні жити краще за нас, другі, ішовши на бій, хотіли, щоб їх Чин не був забутий. У Сучасному зливається Минуле і Майбутнє. Бо в нас теперішніх зосереджений виклик самого Житття: чи маємо ми волю до свободи та впорядкування справ нашої спільноти. Поза відповіддю на нього людина, я думаю, проживала, а не жила, була рабом пересічності, а не прагнула до вершин, обмежувалася собою, а не подала руку тим, хто тужить за звершенням.

Відтак Марш на честь Бандери це не сам Чин, це натяк на напрям руху тих, хто прагне мислити інтересами України.

© 2012


Додати коментар

Увійти через профіль для можливості залишати авторизовані коментарі.