Святослав Вишинський
Інститут філософії ім. Г. Сковороди Національної академії наук України
Сприймаючи із коректуючими зауваженнями більшу частину фундаментального філософського спадку до XIV-XVII ст., інтегральні традиціоналісти, а найбільш очевидно Рене Генон (René Guénon) (1886-1951), слідуючи лінії парадигмальної критики Сучасності, з тією ж послідовністю відкидають і все філософування Нового часу – у 1910-1940-их рр. і пізніше представивши модель найбільш різкої – і водночас найбільш глибокої ревізії модерну, випередивши або доповнивши ряд аналогічних тенденцій, пов’язаних з іменами Фрідріха Ніцше, Освальда Шпенглера, Ернста і Фрідріха Юнгерів, Едмунда Гуссерля, Мартіна Гайдеггера та ін. Плеяда авторів-традиціоналістів, слідом за Рене Геноном висуваючи в якості символу абсолютного та універсального метафізичного знання поняття «Традиції» з великої літери (фр. la Tradition від лат. traditio – «передача», «спадок»), засновують свою картину світу на фундаменті чистої метафізики, позбавленої будь-яких конкретних прив’язок до тих чи інших концепцій окремих філософів, чи навіть окремих релігійних традицій, розуміючи під «метафізикою» абсолютно істинне, об’єктивне знання про принципи буття, «...чисто метафізичне вчення, яке є фундаментальною і сутнісною частиною традиції, визначального знання, від якого повністю залежить усе решта і без чого ніщо істинно традиційне в якій би то не було області ніяким чином не могло би існувати» [2, с. 399]. З одного боку, вихідною точкою традиціоналістського філософування стає все ж міфологічно-релігійна парадигма – тобто ті знання, які ми можемо назвати «сакральними» в повній мірі, і тому сенс, який Рене Генон та інші автори вкладають у слово «метафізика», в дійсності виходить за межі однойменної галузі філософії, постаючи як знання найбільш універсальне і сутнісно основоположне, водночас будучи синонімічним до істини духовного порядку, на що неодноразово вказує Рене Генон – зокрема, в огляді робіт американського академічного дослідника Ананди Кумарасвамі (Ananda Coomaraswamy) (1877-1947) та його тлумаченні поняття Philosophia Perennis (лат. «вічна філософія»): «Ананда К. Кумарасвамі вважає, що вираз, котрий може в кращому випадку дати хоча би приблизне значення, це Неперехідна Філософія (Philosophia Perennis), яке приймається в тому смислі, як воно розумілось у середні віки» [2, с. 395]. Попри пізнішу еволюцію цього поняття в ключі західноевропейського філософського дискурсу, зведення його до певних абстрактних категорій, втрату ним визначального сакрального наповнення, для традиціоналізму така зміна акцентів та зведення найбільш універсального до партикулярного виступає лишень як ознака духовного та інтелектуального декадансу, ототожнюваного з модерном. Відповідно до кількаразових прямих вказівок Рене Генона на цей рахунок, у нас немає підстав вважати слово «метафізика» в традиціоналістському дискурсі тотожним його сучасному філософському розумінню [5, с. 2], котре в більшості випадків є певною фрагментацією та редукцією його визначального сенсу, позаяк більше не означає область та сферу вивчення строго сакрального і божественного, в тому числі в ключі надраціонального.
«Чиста» метафізика [4, с. 411] в традиціоналізмі, «перебуваючи за межами всіляких форм і вхідних визначень» [1, с. 227], є областю самодостатньою та первинною, не включеною в який-небудь філософський чи науковий дискурс, але такою, що сама включає в собі будь-який філософський та науковий дискурс (як у площині сакрального, так і «профанного»), виступаючи синонімом «мета-мови» опису реальності. З одного боку, це не суперечить класичному філософському розумінню цього терміна, однак, враховуючи властиво філософські його трансформації в наступні епохи, Рене Генон наголошує, що слово «метафізика» в його первинному смислі (як сакральне вчення про начала) він використовує з певною умовністю, позаяк цей термін у західному філософському глосарії є найбільш придатним для вираження тієї реальності і тих принципів, про які мислитель веде мову. Піддаючи критиці аналітичні підходи сучасної науки і філософії як «суб’єктивне» та неутверджене в божественній істині знання, обмежене рамками раціональності та сферою емпірики, Рене Генон підкреслює на відмінності трактувань слова «метафізика» в традиційну та модернову добу: «...Цього ніколи не слід забувати, якщо ми хочемо займатися істинною метафізикою, а не «псевдометафізикою», подібно до сучасних філософів» [3, с. 9]. З іншого боку, метафізика в традиціоналізмі сама по собі позбавлена конкретних культурних чи історичних імплікацій, тобто це знання подібне до певної парадигматичної картини світу, універсальної карти, яка може з певними варіаціями виражатись на мовах різних традицій та культур, залишаючись при тому сутнісно незмінною, а тому первинною щодо будь-яких міфологічних, теологічних та філософських структур: «...За їх різноманіттям віднаходиться одна і та ж глибинна основа, котру ми виявляємо всюди і завжди – принаймні, всюди, де існує справжня метафізика» [1, с. 227]. У деякому сенсі ми можемо намітити зв’язок між термінами «метафізика», «Традиція» і Sophia Perennis, в якому метафізика є сутнісно тим знанням, яке найбільш повно та універсально виражає парадигму Традиції: тобто в контексті інтегрального традиціоналізму метафізика як сакральна наука є, в деякому розумінні, наукою парадигматичною, оскільки стосується самої структури сакрального – тобто того базису, що є спільним для всіх історичних, культурних, інтелектуальних традицій минулого і сучасного.
Література:
1. Генон Р. Восточная метафизика / Рене Генон // Человек и его осуществление согласно Веданте. Восточная метафизика / Рене Генон. — М. : Беловодье, 2004. — С. 225—249.
2. Генон Р. Очерки об индуизме / Рене Генон // Царство количества и знамения времени. Очерки об индуизме. Эзотеризм Данте / Рене Генон. — М. : Беловодье, 2003. — С. 303—406.
3. Генон Р. Человек и его осуществление согласно Веданте / Рене Генон // Человек и его осуществление согласно Веданте. Восточная метафизика / Рене Генон. — М. : Беловодье, 2004. — С. 5—224.
4. Генон Р. Эзотеризм Данте / Рене Генон // Царство количества и знамения времени. Очерки об индуизме. Эзотеризм Данте / Рене Генон. — М. : Беловодье, 2003. — С. 407—468.
5. Хайдеггер М. Бытие и время / Мартин Хайдеггер. — СПб : Наука, 2006. — 452 с.
Апробація:
Тези доповіді на Міжнародній науковій конференції «Гуманітарно-наукове знання: становлення парадигми», Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, 7-8 жовтня 2011 р.
Публікація:
Вишинський С. Поняття метафізики в інтегральному традиціоналізмі Рене Генона / Святослав Вишинський // Гуманітарно-наукове знання: становлення парадигми. Матеріали міжнародної наукової конференції 7-8 жовтня 2011 р., м. Чернівці. — Чернівці: Чернівецький національний університет, 2011. — С. 256—258.
© 2011
Додати коментар
Увійти через профіль