Едуард Юрченко
Національний транспортний університет
Парадоксальним чином, зміни, що відбуваються при переході від індустріального до постіндустріального (в широкому розумінні цього слова) суспільства, можуть сприяти реставрації традиційного суспільства. Постіндустріальне суспільство в багатьох, хоча далеко не всіх, своїх рисах нагадує традиційне суспільство, що можна вважати аргументом на користь соціальних концепцій традиціоналістів.
а) традиційне суспільство – тричленна соціальна структура: жерці (інтелектуальний прошарок), воїни (військово-управлінський прошарок) та трудівники. В деяких індоєвропейських суспільствах, наприклад в Індії, існує прошарок рабів або підкореного місцевого населення, який фактично перебував поза структурою соціуму;
постіндустріальне суспільство – домінація класу інтелектуалів, концентрація управлінських повноважень в прошарку професійних менеджерів, основна частина населення структурована за професійною ознакою;
б) традиційне суспільство – висока стабільність соціальної структури, що зумовлювалась становим та навіть кастовим закріпленням соціального статусу;
постіндустріальне суспільство – висока стабільність соціальної структури обумовлюється тим, що соціальне положення людини визначається рівнем її інтелекту;
в) традиційне суспільство – специфічні відносини власності, коли приватна власність існувала чи не існувала або мала обмежений характер. Базовими формами власності були особиста та громадська (спочатку в общинно-родовій або у феодальній формах);
постіндустріальне суспільство – закінчення домінації приватної власності, ренесанс особистої власності, розповсюдження корпоративної або державної власності;
г) традиційне суспільство – в ціннісно-мотиваційній структурі людини тієї доби переважали духовно-релігійні цінності;
постіндустріальне суспільство – постматеріалістичні цінності, ренесанс релігійності;
д) традиційне суспільство – суспільство перебувало в демасифікованому стані. Воно не знало масового виробництва, масової культури та відповідних їм політичним устроїв, таких, як масова демократія;
постіндустріальне суспільство – суспільство поступово демасифікується, масова культура занепадає, криза масової демократії, припинення масового виробництва;
е) традиційне суспільство – фактична відсутність національної держави в сучасному розумінні цього слова. Вся влада концентрувалася на регіональному рівні або на рівні цивілізаційного масштабу (у формі імперських утворень або централізованих церков);
постіндустріальне суспільство – криза централізованої національної держави, зростання ролі регіонів та утворення наддержавних об’єднань цивілізаційного рівня;
ж) традиційне суспільство – відсутність бюрократичної структури організації влади. Влада має переважно особовий характер, а її структура є органічною та мозаїчною;
постіндустріальне суспільство – загальна криза бюрократичних структур організації влади, зростання ролі особистості, розповсюдження альтернативних форм організації влади.
Апробація:
Тези доповіді на круглому столі «Традиція і традиціоналізм», Донецький національний технічний університет, 11 листопада 2011 р.
Публікація:
Юрченко Е. Перспектива реставрації традиційного суспільства в постіндустріальну добу / Едуард Юрченко // Традиция и традиционализм: Материалы Круглого стола. Донецк, 11 ноября 2011 года. Посвящается 125-летию со дня рождения Рене Генона. — Донецк: ІПШІ «Наука і освіта», 2011. — С. 43—44.
© 2011
Додати коментар
Увійти через профіль