Перспектива реставрації традиційного суспільства в постіндустріальну добу

Едуард Юрченко
Національний транспортний університет

Парадоксальним чином, зміни, що відбуваються при переході від індустріального до постіндустріального (в широкому розумінні цього слова) суспільства, можуть сприяти реставрації традиційного суспільства. Постіндустріальне суспільство в багатьох, хоча далеко не всіх, своїх рисах нагадує традиційне суспільство, що можна вважати аргументом на користь соціальних концепцій традиціоналістів.

а) традиційне суспільство – тричленна соціальна структура: жерці (інтелектуальний прошарок), воїни (військово-управлінський прошарок) та трудівники. В деяких індоєвропейських суспільствах, наприклад в Індії, існує прошарок рабів або підкореного місцевого населення, який фактично перебував поза структурою соціуму;

постіндустріальне суспільство – домінація класу інтелектуалів, концентрація управлінських повноважень в прошарку професійних менеджерів, основна частина населення структурована за професійною ознакою;

б) традиційне суспільство – висока стабільність соціальної структури, що зумовлювалась становим та навіть кастовим закріпленням соціального статусу;

постіндустріальне суспільство – висока стабільність соціальної структури обумовлюється тим, що соціальне положення людини визначається рівнем її інтелекту;

в) традиційне суспільство – специфічні відносини власності, коли приватна власність існувала чи не існувала або мала обмежений характер. Базовими формами власності були особиста та громадська (спочатку в общинно-родовій або у феодальній формах);

постіндустріальне суспільство – закінчення домінації приватної власності, ренесанс особистої власності, розповсюдження корпоративної або державної власності;

г) традиційне суспільство – в ціннісно-мотиваційній структурі людини тієї доби переважали духовно-релігійні цінності;

постіндустріальне  суспільство – постматеріалістичні цінності, ренесанс релігійності;

д) традиційне суспільство – суспільство перебувало в демасифікованому стані. Воно не знало масового виробництва, масової культури та відповідних їм політичним устроїв, таких, як масова демократія;

постіндустріальне суспільство – суспільство поступово демасифікується, масова культура занепадає, криза масової демократії, припинення масового виробництва;

е) традиційне суспільство – фактична відсутність національної держави в сучасному розумінні цього слова. Вся влада концентрувалася на регіональному рівні або на рівні цивілізаційного масштабу (у формі імперських утворень або централізованих церков);

постіндустріальне суспільство – криза централізованої національної держави, зростання ролі регіонів та утворення наддержавних об’єднань цивілізаційного рівня;

ж) традиційне суспільство – відсутність бюрократичної структури організації влади. Влада має переважно особовий характер, а її структура є органічною та мозаїчною;

постіндустріальне суспільство – загальна криза бюрократичних структур організації влади, зростання ролі особистості, розповсюдження альтернативних форм організації влади.

Апробація:

Тези доповіді на круглому столі «Традиція і традиціоналізм», Донецький національний технічний університет, 11 листопада 2011 р.

Публікація:

Юрченко Е. Перспектива реставрації традиційного суспільства в постіндустріальну добу / Едуард Юрченко // Традиция и традиционализм: Материалы Круглого стола. Донецк, 11 ноября 2011 года. Посвящается 125-летию со дня рождения Рене Генона. — Донецк: ІПШІ «Наука і освіта», 2011. — С. 43—44.

© 2011


Додати коментар

Увійти через профіль для можливості залишати авторизовані коментарі.