Едуард Юрченко
Український традиціоналістичний клуб
Український націоналізм нерозривно пов'язаний з традиціоналізмом. Традиціоналізм як ідея відновлення традиційного суспільства передбачає повернення до цінностей доби, коли етнічні нації мали можливість розвиватись органічно або, використовуючи термінологію Дмитра Донцова, повернення до "Духу нашої давнини".
Існує безпідставна думка про те, що за доби традиційного суспільства націй не існувало і нація є продуктом доби модерну. Можливо, якщо розуміти націю як більш-менш штучне утворення, так воно і є; але український націоналізм завжди розумів націю як органічну спільноту «мертвих, живих та ненароджених». Таке розуміння нації неминуче веде до традиціоналізму, оскільки визнання цінності органічно утвореного життєвого укладу нації як незаперечної цінності є фундаментальною ознакою традиціоналізму і саме воно логічно витікає з розуміння нації як органічного утворення.
Ідея відродження традиційного устрою українства була запропонована, в найбільш повній формі, Дмитром Донцовим та В'ячеславом Липинським, які, не зважаючи на прикрі особисті конфлікти, схилялись до схожих висновків.
Відродження української традиції передбачає руйнацію деяких розповсюджених міфів, які, маючи руйнівний для українства характер, виступають маскуючись національним обличчям.
Варто перелічити основні з них:
1) «Українці це нація селян. Притому селян закріпачених і не просто закріпачених, але підданих найбільш жорстким формам кріпацтва».
Абсолютна брехня... Українці нація, де феодально залежні селяни складали менше половини населення. Це унікальний приклад в історії Європи, жодна з націй якої не має можливості похизуватись такою кількістю представників привілейованих станів як українці. Тільки козацький стан, статус якого наближався до нетитулованої шляхти, складав біля третини населення. Феодальна залежність селян теж носила відносно м’які форми. Спроби привести її до жорсткіших мали місце, але завершувались катастрофічними наслідками (достатньо згадати Хмельниччину).
2) «Українці - прихільники рівності».
Теж брехня! Українці завжди надавали великого значення соціальній ієрархії. Схільність до рівності була властива східним, азійським народам. Росіяни, що зазнали відчутних східних впливів, є набагато егалітарніші за українців. За доби Російської імперії українці завжди вважались народом, схильним до підкреслення соціального статусу (що базувався на родовому принципі), що не завжди викликало розуміння у росіян.
3) «Українці - природжені демократи».
Насправді українці завжди будували свою соціальну організацію на авторитарних принципах. Київська Русь, Русько-Литовська держава та інші державні утворення українства носили монархічний характер. Козацька державність теж носила характер елекційної монархії. Треба зазначити, що козацька доба супроводжувалась постійними спробами перетворення гетьманщини в монархію династичну, причому ці спроби були нерозривно пов’язані з ідеєю державної самостійності. Навіть легендарна українська «отаманщина» втілює авторитарну ідею. Це помітно вже в самому слові: «отаманщина» це не «отарність». Акцент робиться на лідера, а не на тих, на кого він спирається.
4) «Українці - пригноблена нація».
Нахабна брехня... Наш народ завжди був державником та завойовником. Після доби Київо-Руської імперії ми панували в Русько-литовській державі. Потім відігравали неабияку роль в Речі Посполітій та Російській імперії. Спроби перетворення українців в підлеглих мали місце лише в першій половині 17 та 19 ст. Перша завершилась «хмельниччиною», друга ліквідацією Російської імперії, а пізніше СРСР.
Основну частину своєї історії ми не просто не були пригноблені, а панували над іншими.
Таким чином ми можемо сформулювати основні принципи традиційного укладу українського життя: елітаризм, ієрархизм, авторитаризм та імперіалізм.
Звісно, це може здатись шокуючим. Але саме таким є український спосіб існування в світі. І саме він здатен привести нас на шлях національного відродження та перемоги.
Коли ми відмовлялись від нього - ми програвали. Коли існували згідно з нашим українським єством - отримували великі перемоги.
«До Правди прадідів великих!» - таким повинно стати гасло українського відродження третього тисячоліття.
© 2012 Соцiал-нацiоналiст
Додати коментар
Увійти через профіль