Ігор Загребельний
Науково-ідеологічний центр ім. Д. Донцова
Нещодавно «Українська правда» з посиланням на «The Guardian» опублікувала замітку під назвою «Корпораціям вигідні самотні чи розлучені споживачі». Йшлося там про те, що «світовому ринку вигідніше, щоб люди були самотніми. Об'єми споживання в одинаків в рази перевищують витрати сімей». Якщо вірити поданій інформації, одинаки споживають на 38% більше продуктів, на 42% більше пакувального матеріалу, на 55% більше електрики і на 61% більше газу на людину, ніж сім'ї з чотирьох осіб. Такі дані взяті із дослідження, проведеному Цзяньго Лю з Мічиганського університету.
Далі «Українська правда» зазначає: «корпорації усвідомили, що тепер є два нових русла економічного зростання: потурання самотності та розлученням. Це помітно в рекламі – цільовою аудиторією для таких продуктів як бургери і відпустка стають одинаки, особливо – самотні жінки. Реклама протиставляє спільне життя і стосунки процесу самопізнання на самоті».
Отож, можемо зробити висновок, що корпораціям досить вигідний моральний занепад суспільства. Їм вигідні розлучення, вигідні «вільна любов» та «сексуальна свобода», вигідний гомосексуалізм, позаяк останній прирікає людей на самотність, котру вони хочуть втамувати безладними протиприродніми зв’язками. Сірий натовп атомізованих споживачів – саме це потрібно для корпорацій.
Слід відзначити, що йдеться саме про атоми – точки, котрі, не здобувши укоріненості у горизонтальних зв’язках, не мають також вертикального напрямку самореалізації. Традиційний шлях людської самореалізації, зокрема реалізації сексуальної природи людини, передбачає дві перспективи: вертикальну та горизонтальну. Горизонтальна перспектива – це шлях подолання власної половинчастості (сексуальності) через співжиття з особою протилежної статі і подальше продовження роду. Вертикальна перспектива передбачає целібат (екстремою вертикальної самореалізації можна вважати відлюдництво). Натомість атому достатньо бути просто точкою, вся енергія якої витрачається на здобуття відносного матеріального комфорту.
Дослідження Цзяньго Лю слугують чудовою ілюстрацією для того, щоб черговий раз переконатися в облуді лівацького протесту. Як і сто років тому, лівацький дискурс не обмежується проблемами пролетаріату. Зокрема, для лівацтва залишається притаманним антиклерикалізм, а також поборювання багатьох моральних норм, серед яких насамперед варто згадати норми статевої моралі. Якщо на поч. ХХ ст. ліваки пропагували «вільну любов» і боролися проти «релігійних забобонів», а в 30-ті рр. розглядали десублімацію як шлях «боротьби з фашизмом», то сьогодні родзинками лівацької риторики стали права ЛГБТ-спільноти та втілена у псевдомистецьку форму порнографія.
Більше того: сьогодні, коли пролетаріат, фактично, зник як суспільний клас, лівакам майже не залишається нічого іншого, як поєднувати антикапіталістичну риторику з боротьбою проти міфічного «фашизму», за фантомом якого криються, зокрема, і здорові моральні цінності.
Враховуючи результати вище згаданого дослідження, стає зрозуміло, що лівацька боротьба за подальшу «емансипацію» – це боротьба за ще більше утвердження капіталістичної системи. Однак зрозуміти цей факт можна і без досліджень Мічиганського університету. Практичними плодами лівацької «емансипації» є поглиблення кризи маскулінності і відповідна пацифікація суспільства. А тут уже йдеться не про економічне поневолення, поневолення штучними потребами. Тут ідеться про перетворення суспільства на отару рабів, нездатних чинити опір. Відтак, лівацтво є агентом поширення ліберально-капіталістичного тоталітаризму. Зрештою, це не дивує, адже по відношенню до панівної ідеологічної, політичної, соціально-економічної системи лівацтво є лише екстремою. А отже, боротьба з ліберально-капіталістичною системою лежить по той бік ілюзорного протистояння ліваків і нинішнього (пост-?)буржуазного світу.
© 2012
Додати коментар
Увійти через профіль