Святослав Вишинський
Інститут філософії ім. Г. Сковороди Національної академії наук України
Відповідно до своїх тез філософія традиціоналізму (Р. Генон, А. Кумарасвамі, Ю. Евола, Т. Буркхардт, Ф. Шуон) конкретизує критичну настанову щодо форм західної інтелектуальності, яка виразилась головно в якості філософії та науки як спеціальних галузей знання. Сама спеціалізація знання на окремі автономні сфери, характерна для парадигми модерну, вичленення з єдиного комплексу сакральних наук, пов’язаних у світі Традиції в ієрархічній структурі, відносно незалежних сфер, зосереджених на відносно ізольованих предметах, зміна універсальної єдності філософії та мистецтв набором чисто раціональних та прикладних наук – усе це знаменує початок Сучасності, котра в роботі Р. Генона «Царство кількості і знаки часу» (1945) характеризується як «царсто кількості», атомарності і дискретності. Розрив із традиційним духом у цій перспективі є не тільки розривом із метафізичними засновками, із сакральним виправданням реальності та наук про її різні прояви, але й розривом самого тіла «науки» як її розуміли в архаїчну добу (тобто як цілісного багатопроявного знання, а не умовної «системи» вже фрагментованого, чим являлась наука модерну в Новий час). Той факт, що практично всі сучасні науки походять від своїх сакральних прообразів Античності і Середньовіччя (фізика, алхімія, астрологія, математика та ін.), в перспективі інтегрального традиціоналізму розцінюється не як еволюційний «розвиток» від більш «примітивного» та загального до розвиненого та диверсифікованого стану речей, але як чиста інволюція, занепад сакральних знань та їх поетапна редукція до найбільш приземлених інтелектуальних проявів. На відміну від науки Сучасності, розгалуженої на відносно автономні сфери пізнання, які не мають єдиної точки збору, окрім спільності раціонально-логічних та експериментальних методів пізнання, науки традиційні школою традиціоналізму розглядаються як партикулярні прояви одного знання, яке центрується в метафізичній області, віднаходячи в ідеї сакрального витоку своє обгрунтування та вісь.
Математична, тобто чисто кількісна методологічна база сучасної науки, заснована на ідеї дискретності реальності, можливості виразити її в потоці чисел, інтерпретованих не якісно, але кількісно – становить головний пункт критики Р. Генона. Для традиціоналізму є абсурдними ідеї науки модерну про «злічення» реальності, можливість виразити все мовою кількісної математики, звести всю дійсність та її закони до строгих формул, заснованих на логіці дискретності та атомарності. На думку засновника традиціоналізму, така можливість передбачає «обчислення» тільки емпіричної реальності, тобто всього того, що співвідноситься із арістотелівським рівнем materia secunda – однак не виходить за його межі, а тому ставить границі потенцій науки у сфері емпірики – та філософії у сфері раціональності. Спроба ж побудувати фундамент модерністського пізнання саме на цих двох «периферійних китах» означає для традиціоналістів ніщо інше, як утвердження чергової саєнтистської іллюзії, за якою криється хитка відносність. На основі тез Р. Генона італійський традиціоналіст Ю. Евола акцентує на модерновій редукції смислу, перетворення емпіричної науки як двигуна цивілізаційного розвитку на банальний акумулятор фрагментарних знань, фактів, теорій, які не завжди можуть бути пов’язані в єдине ціле – та не дають і не можуть дати відповідей на універсальні питання буття. Відведення таким чином смислової матриці в площину філософії, відокремленої від науки, означає для інтегрального традиціоналізму колапс істинного знання, оскільки філософія модерну в такому ключі виступає вже лишень як придаток до емансипованої науки, весь смисл якої протягом століть звівся до самої лиш сфери практичного прикладення, де філософія опиняється в ролі необов’язкової надбудови, яка «оцінює» науку з позицій етики та смислу, позбавлених есенціальної основи.
Література:
1. Генон Р. Кризис современного мира / Рене Генон // Традиционные формы и космические циклы. Кризис современного мира / Рене Генон. — М . : Беловодье, 2004. — С. 149—300.
2. Генон Р. Царство количества и знамения времени / Рене Генон // Царство количества и знамения времени. Очерки об индуизме. Эзотеризм Данте / Рене Генон. — М . : Беловодье, 2003. — С. 7—302.
3. Шуон Ф. Очевидность и тайна / Фритьоф Шуон. — М . : Номос, 2007. — 384 с.
4. Эвола Ю. Оседлать тигра / Юлиус Эвола. — СПб : Владимир Даль, 2005. — 512 с.
Апробація:
Тези доповіді на VI Всеукраїнській науковій конференції «Філософія: нове покоління. Філософії та науки», Національний університет «Києво-Могилянська академія», 10 березня 2011 р.
Публікації:
Вишинський С. Критика наукової раціональності у філософії інтегрального традиціоналізму / Святослав Вишинський // Філософія. Нове покоління. Шоста всеукраїнська студентсько-аспірантська філософська конференція «Філософія. Нове покоління. Філософії та науки». 10-11 березня 2011 року, Київ, НаУКМА. — Київ: Національний університет Києво-Могилянська академія, 2011. — С. 9—10.
Вишинський С. Критика наукової раціональності у філософії інтегрального традиціоналізму / Святослав Вишинський // VI. Філософії та науки. Тези шостої студентсько-аспірантської міждисциплінарної конференції «Філософія. Нове покоління». — Київ: НаУКМА, 2011. — С. 13—15.
© 2011
Додати коментар
Увійти через профіль