Святослав Вишинський
Міждисциплінарна дослідницька група «Politosophia»
Завжди дивувало, за якими критеріями тих чи інших виконавців у стилях Noise/Drone/Ambient представляють як «інтелектуальну» музику? З чого висновується їхня «інтелектуальність» на противагу, очевидно, «не-» або «недоінтелектуальності» інших жанрів? «Інтелектуальність» як означення повинна вказувати на конкретні філософські/світоглядові/концептуальні основи творчості, котрі виражаються в ній словесно або символічно — справді, ряд виконавців електронного андеграунду часто вдаються до глибоких культурних рефлексій, проте направду «інтелектуальними» можна назвати одиниці, адже навіть поверхові спекуляції словами чи образами нетотожні їхньому розумінню. Натомість стало тенденцією визначати стилі Noise, Drone, Ambient як «інтелектуальні» в цілому, тобто саме експериментальне, некомерційне мистецтво за дивною логікою обивателя сприймається або подається за якісно вище, виходячи із нетрадиційності самої форми — проте аж ніяк не суті, що, у свою чергу, давно привело цю сцену до девальвації. Дуже схожі псевдо-елітаристські претензії виявляються і в кінематографі, де узагальнення терміном «art house» немовби заочно додає картинам якості, якої вони здебільшого позбавлені — однак «позичають» вищий статус усього лиш авангардними підходами до процесу виробництва.
Є різниця між мисленням і творчістю, інтелектом і талантом: розрізнення ролей філософа та художника належним чином проводить і Фрідріх Ніцше в «Ранковій зорі», попри всі спільності, що існують між ними. Адже «інтелектуальність» не є просто «особистісним баченням», але концептуалізацією такого бачення, перетворенням його на виражену в словах філософію/ідеологію — в противному випадку використання слова «інтелект» виглядає випадковим і не несе жодного реального змісту. Саме це часто плутають, видаючи одне за інше і хибно претендуючи на сфери, до яких не мають жодного реального стосунку. Втім, субкультурна електронна сцена знає ряд справді інтелектуальних проектів: «Allerseelen», «Blood Axis», «Von Thronstahl», «Оцепеневших», «Солнечную Соль» та ін., творчість яких пов'язана з певними культурними пластами та рефлексіями на відповідні теми — не тільки в самій музиці, але і як символічний background. Усе-таки існує фундаментальна відмінність між мистецтвом, темою якого є творчість Ернста Юнгера чи Райнера Рільке — та проектами з назвами треків a la «Mom's Gone For 12 Days».
В контексті «Day of Intellectual Electronic Music» у галереї «Sweet Art».
© 2011
КОМЕНТАРІ (1)
«В творение ничто проникает с чудовищной силой, делая творческий акт интеллектуальным. В этом обычно усматривают недостаток, но в данном случае это, скорее, стиль времени. Сегодня в любом произведении искусства скрыто присутствует значительная доля рациональности и критического самоконтроля — именно эта особенность представляет собой условие его достоверности, печать времени, по которой за ним признают подлинность». (Юнгер Э. Через линию / Эрнст Юнгер // Судьба нигилизма: Эрнст Юнгер. Мартин Хайдеггер. Дитмар Кампер. Гюнтер Фигаль. — Санкт-Петербург: Издательство С.-Петербургского университета, 2006. — С. 58).
Святослав Вишинський
05 травня 2012 00:00
Додати коментар
Увійти через профіль для можливості залишати авторизовані коментарі.