Ігор Загребельний
Науково-ідеологічний центр ім. Д. Донцова
Поняття шизофренії, паранойї, божевілля загалом вже давно припинили бути виключно медицинськими і стали важливим предметом філософського (ширше – культурологічного, гуманітарного) дискурсу: «шизомаси», «вільний веселий шизо», дихотомія шизоїдного та параноїдального культурного типу і т.д. В певному сенсі сучасне суспільство – це дійсно тотальні «шизомаси», котрі відмовилися від штучних «параноїдальних» конструкцій і змирилися із шизоїдною фрагментацією сущого. Та в іншому сенсі суспільству бракує шизофренії. Існує шизофренія в сенсі фрагментації свідомості, однак немає шизофренії в сенсі відчуття ірреальності, в сенсі пошуку, створення нової, більш досконалої, більш благородної реальності.
Суспільство втоптане в бездуховну, крайньо матеріалістичну, профанну «реальність» – в реальність споживання (чи виживання), шкурних інтересів, «релігії шлунку та сексу» (Д. Донцов). Прагматизм і утилітарність суть ознаки потворного психічного здоров’я сучасного суспільства. Божевільні ідеї для цього суспільства чужі. Гроші, кар’єра, машина, квартира, суспільна думка (інколи) – ось аксіологічні штрихи, котрі доводять, що суспільством керує не блаженне божевілля, а розум – «розум владний без віри основ» (І. Франко).
Історія, культура, література, філософія творилися «шизофреніками» – тими, хто не рахувався із наявною «реальністю», витворював власну реальність і накидав її своєю творчістю і боротьбою на навколишню дійсність. Зараз же така «шизофренія» не в моді. Юродиві – «сіль» і «закваска» – поставлені в такі умови, в яких їхня пасіонарність зведена до мінімуму. Суспільство психічно здорове, воно перемогло Дон Кіхотів і спокійно насолоджується «реальністю» тіней із «Держави» Платона.
Чи візьмуть Дон Кіхоти реванш? Чи буде ревоюція юродивих? Чи воскресне блаженне, благородне божевілля? Хотілось би вірити...
© 2012
Додати коментар
Увійти через профіль