Ігор Загребельний
Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Короленка
При згадці про несвідоме як засіб політичного впливу пересічній людині відразу спаде на думку щось на кшталт «промивання мізків», «маніпулювання суспільною свідомістю» або «зомбування населення», що абсолютно не дивує, оскільки за умов сучасної ліберальної демократії людська спільнота в політичному аспекті – це не більше ніж електорат, для отримання голосів якого політики нерідко вдаються до демагогії чи спекулювання над почуттями людської юрби. Однак історія знає приклади, коли за апеляції до суспільного несвідомого соціум не тільки не редукується до стану безвольного політичного об’єкту, але й переживає стрімке піднесення. Один із таких прикладів ми бачимо в теорії і практиці українського націоналізму.
Модерний український націоналізм не був ідеологією якоїсь партії, що рвалася до влади – він був глибинним суспільно-політичним світоглядом та рухом, який ставив собі за мету звільнення українських земель від окупації й побудову незалежної національної держави. Висування таких гасел в міжвоєнний період, коли Україна була розділена між чотирма загарбниками, формально суперечило всілякому здоровому глузду, прагматизму «реальних» політиків. Проте націоналісти були далекі від культу Ratio – величезну енергію вони бачили саме у сфері ірраціонального, тому замість логічних аргументів звернулись насамперед до «Духу одвічної стихії», що мав не тільки пробудити український народ, але й надати йому неабияку силу.
Впродовж століть бездержавності українці значною мірою втратили державницький інстинкт, войовничість, життєвість, врешті-решт втратили свій національний Ерос. Щоб віднайти все це, потрібно було пірнути в глибини несвідомого – до архетипів героїчної давнини, що обґрунтовувались не розумовими доказами, а лишень містикою, інтуїцією, фанатизмом, вірою та нестримним романтичним поривом. В свою чергу, це вимагало відповідної філософської методологічної бази, творенню якої ідеологія націоналізму завдячувала Дмитру Донцову.
Філософія Донцова мала практичний характер. Вона не тільки підривала основи ворожих ідеологій, але й виконувала функцію санації української політичної думки від засад матеріалізму та раціоналізму: «Роз’їдженому сумнівами розуму... “Націоналізм” протиставляв незнаючу сумнівів віру в свою ідею, свою Правду... євнухському “реалізмові” ту містику, без якої всяка політика мертва; містику, яка є джерелом життя нації та її сили» [1]. Український мислитель-ірраціоналіст виразно ставив розум на задній план й натомість головним чинником як суспільної, так і індивідуальної поведінки вважав несвідоме: «...розум ніколи не може бути мотивом наших дій, коли не в’яжеться з якоюсь пасією або афектом. Факти життя ніколи не є мотивом людських учинків, коли вони не збуджують у нас пожадання чи огиди» [2]. Спираючись на такі світоглядні засади, націоналісти з упевненістю могли підняти прапор національно-визвольної боротьби, розгорнути широкомасштабну пропаганду своїх ідей.
На відміну від партій парламентського типу, пропагандивна діяльність яких зводилася банальної агітації, що перетворювала населення на пасивний об’єкт політичного процесу, єдина функція якого – голосувати, ширення ідей націоналізму мало на меті щось інше. Ішлося про трансформацію людської маси в націю, її кристалізацію у боротьбі за здійснення власного ідеалу. Для цього потрібно було виплекати нову провідну верству шляхетних, мудрих, мужніх людей, готових на відчайдушні жертви в ім’я національного блага. Ключову роль в плеканні цієї верстві відіграв куль героїзму. Поринувши у вир революційної боротьби, націоналіст не міг розраховувати на якусь вигоду; більше того: його чекали численні небезпеки і, напевне, смерть. Проте покласти власне життя на вівтар Свободи – найбільше щастя для націоналіста. Пропаганда героїзму займала надзвичайно велике значення в практиці організованого націоналістичного руху (ідеалізована історія, героїчна література, вітання “Слава Україні – Героям слава!”, навіть запровадження Свята Героїв). Однак цю пропаганду не можна розглядати як прищеплення українцям штучних цінностей – націоналізм просто допомагав реалізувати, задовольнити несвідому, інстинктивну, органічно-українську тугу за героїчним.
Герой-романтик часто прагне чину задля самого чину, його боротьба – це реалізація його внутрішньої природи, що вдало виражається в стихії національної боротьби. Так, ця боротьба має чітко окреслений вектор, мету, але ця мета є не раціональним прогнозуванням, а лише візією, породженою в глибинах душі. «України, якої ми прагнемо, ще нема, але ми можемо створити її в нашій душі» [3].
Як бачимо, суть апеляції до несвідомого в теорії і практиці українського націоналізму зводилась до пробудження глибинних ірраціональних компонентів людської свідомості, в їх самореалізації. Саме в несвідомому націоналісти бачили той безмежний ресурс, що мав допомогти українцям стати сильною державною нацією. І безмежність цього ресурсу – це не просто висока патетика, адже він спирався «...на такі первні в душі людини й народу, яких не можна ні змінити, ні знищити, а яких походження, сила і вплив сягають далі, ніж межа життя і смерти. (...) Бо людська душа походить від Того, Хто споконвіку був перед життям і буде після життя» [4]. Саме в цьому потужні джерела сили українського націоналізму.
Література:
1. Донцов Д. Передмова до третього видання // Націоналізм. – Вінниця: ДП “ДКФ”, 2006. – С. 21.
2. Донцов Д. Націоналізм. – Вінниця: ДП “ДКФ”, 2006. – С. 154.
З. Там само. – С. 202.
4. Бандера С. З невичерпного джерела // Бандерівець. – 2005. – № 9. – С. 2.
Апробація:
Тези доповіді на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Ірраціональне підгрунтя раціональності (колізії, взаємовпливи, взаємопереходи)» (Полтава, 14 квітня 2009 р.).
Публікація:
Загребельний І. Апеляція до несвідомого в теорії і практиці українського націоналізму / Ігор Загребельний // Ірраціональне підгрунтя раціональності (колізії, взаємовпливи, взаємопереходи): Матеріали учасників Всеукраїнської науково-теоретичної конференції (м. Полтава, 14 квітня 2009 року). — Полтава: Полтавський літератор, 2009. — С. 237—240.
© 2009
Додати коментар
Увійти через профіль