Святослав Вишинський
Група політичних досліджень «Політономія»
У кін. XX ст. ліберальний західний цивілізаційний проект здобув остаточну перемогу і нині практично монопольно розпоряджається долею планети. Західна культура як форма «м’якого домінування» стала фундаментом для культури глобальної, підмінюючи собою декларовану плюральність. Ліберальний, орієнтований на споживання і визиск капіталізм конституює економічний устрій як базу політичної та культурної експансії на залишки особистих свобод і національних суверенітетів. Соціальна атомізація за принципом прихованого поневолення в дійсності працює проти самого індивіда, який видимо емансипується від суспільства в тій мірі, в якій його власний простір обмежується декларованими свободами інших індивідів. Знищення засад колективної солідаризації руйнує підвалини державності і національних спільнот, усуваючи останні з поля політичної гри наддержавних структур і тіньових фінансових монополій. Необхідність ефективного вирішення глобальних проблем миру, економічної стабільності, ресурсів та екології залишає останнє слово за призначуваною наднаціональною бюрократією як обезличеним виразником інтересів розгубленої та аполітичної більшості, що стрімко втрачає останній інструмент впливу на власне майбутнє через демократичне волевиявлення.
Стратегічна глобалізація, покликана на стирання етнічних ідентичностей під знаменником синтетичної культури американського зразка, не суперечить тактичному культивуванню локальних особливостей і регіоналізмів «малих батьківщин» – як метод дроблення більших національних організмів, що, становлячи політичну єдність і уособлюючи історичні проекти, заважають монополяризації світу. Пропаганда расової та етнічної толерантності в західних демократіях сприяє релятивізації як місцевих ідентичностей, так і культурної, етнічної, релігійної самосвідомості мігрантів, яким пропонується стати безликими «громадянами світу». Екстраполяція радикальних ідей толерантності не тільки на принцип кровного походження, але й на гендерні відносини виказує тенденцію до повної уніфікації людського типу. «Пост-людина» XXI ст. під тиском виховання, освіти і тоталітарної громадської думки, підкріпленої поліцейським репресивним апаратом, буде позбавлена права на природню видову ідентичність. Уподібнюючись новим заданим стандартам, окремі індивіди ставатимуть усе більш прогнозованими, програмованими – та легкозамінними в «менеджерській» соціальній піраміді.
Розв’язання локальних і глобальних збройних конфліктів використовується як інструмент економічних та політичних компенсацій. Сучасний капіталізм увійшов у стадію прихованого імперіалізму, за якого приводом для воєн та інтервенцій стають гуманітарні місії і захист прав людини, а економічна експлуатація Заходом країн Третього світу у формі кредитування, гуманітарної допомоги та поступової здачі національних багатств транснаціональним корпораціям за принципом «вільного ринку» вуалюється відчуженими юридичними механізмами. Імперіалізм «з людським обличчям» поч. XXI ст. ефективно маскується і не піддається прямому розпізнаванню за стіною гуманної риторики і маніпуляції свідомістю зі сторони засобів масової інформації. Планета дедалі витонченіше поляризується на вузькі зони комфорту та експлуатовану периферію, чиї анклави у формі бізнесових метрополій та ізольованих гетто однаково присутні як у країнах Першого, так і Третього світу.
Інструментом протидії Новому Світовому Порядку більше не можуть бути ідеології, які не відповідають сучасним реаліям та очевидній втомі мас від політики та структурного мислення. Повстання проти нео-консервативного «кінця історії» виступає гаслом, єднаючим усі анти-глобалістські сили від крайньолівих до крайньоправих. Право на історію є невід’ємним правом людини і народів на самовизначення і творення власного майбутнього. Становлення пост-історичного світу означатиме відмову від самої ідеї альтернативи майбутнього – сучасному – як програмового принципу модернового проекту – а значить: і втрату свободи як найвищої цінності та передумови людського буття.
Апробація:
Тези за результатами інтелектуального семінару «Основні риси Сучасності» (Київ, Ідеологічний клуб Київської міської організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода», 9 червня 2011 р.).
Переклад:
Вышинский С. Основные черты Современности.
© 2011
Додати коментар
Увійти через профіль