Святослав Вишинський
Міждисциплінарна дослідницька група «Politosophia»
Усе зло ситуації в завідомо конфліктних питаннях толерантності, мови, історії, etc. в дійсності полягає в тому, що в Україні ці питання вважають «технологіями» відриву уваги від «основних» проблем (влада, корупція та ін.) — а значить, чимось сутнісно «неполітичним» і «тимчасовим». Тоді як в умовній точці походження саме «абстракції» — на кону. І аж ніяк не для дезорієнтації суспільства — але для його безпосередньої трансформації. З цінностей виходять як із данності, оскільки цінності засновуються на внутрішній природі («породі») людини, тож часте уявлення про сферу ідеального як про «надбудову» принципово хибне. Що завжди доводять справжні люди, котрі в ситуаціях межового вибору звертаються до духовної основи, а не до шлункових інтересів. Такі «абстрактні» речі як воля і честь змушують помирати — людьми (sic), тоді як шлунок, коли й веде на смерть, то тільки в якості худоби. Якщо політична верхівка та її технологи наївно гадають, що, підкидаючи дрова у вогонь, створюють «димову завісу» для своїх начебто «реальних» справ, то історія не забариться розставити крапки над «і», перетворивши на «дим» їх самих. Факт одного Михальчишина дезавуює феномени Ахметових як банальну віртуальність, позаяк у критичних ситуаціях людська ідентичність як до мірила цінностей апелює до основи, що її визначає. Воістину грає з вогнем той, хто вважає справжній базис — другорядною «надбудовою», адже бути людиною — значить бути ідеєю. І заправду — стріляти.
© 2012
Додати коментар
Увійти через профіль