Святослав Вишинський
Група політичних досліджень «Політономія»
Юрій Ноєвий
Всеукраїнське об’єднання «Свобода»
Сучасність – апофеоз лібералізму
У кін. XX ст. лібералізм здобув остаточну перемогу на Заході і нині практично монопольно розпоряджається долею планети. Він став, таким чином, завершенням себе і переродився з варіанту вибору у доленосний факт дійсності. Західна культура як форма "м'якого домінування" стала фундаментом для культури глобальної, підмінюючи собою декларовану плюральність. Ліберальний, орієнтований на споживання і визиск, капіталізм конституює економічний устрій як базу політичної та культурної експансії на залишки особистих свобод і національних суверенітетів. Соціальна атомізація за принципом прихованого поневолення в дійсності працює проти самого індивіда, який позірно емансипується від суспільства в тій мірі, в якій його власний простір обмежується декларованими свободами інших індивідів. Знищення засад колективної солідаризації руйнує підвалини державності і національних спільнот, усуваючи останні з поля політичної гри наддержавних структур і тіньових фінансових монополій. Поки що вирішення глобальних проблем миру, економічної стабільності, ресурсів та екології залежить від наднаціональної бюрократії – корпоративного виконавця волі найбагатших у світі. Однак ми домагаємося подолання претензій на панування лібералізму і сучасного світового порядку за допомогою ідейних альтернатив та масової політичної участі.
Ліберальна глобалізація проти людства
Стратегічна глобалізація, покликана на стирання етнічних ідентичностей під знаменником синтетичної культури американського зразка, не суперечить тактичному культивуванню локальних особливостей і регіоналізмів "малих батьківщин" – як метод дроблення більших національних організмів, що, становлячи політичну єдність і уособлюючи історичні проекти, заважають монополізації світу. Пропаганда расової та етнічної толерантності в західних демократіях сприяє релятивізації як місцевих ідентичностей, так і культурної, етнічної, релігійної самосвідомості мігрантів, яким пропонується стати безликими "громадянами світу". Екстраполяція радикальних ідей толерантності на принцип кровного походження, гендерні відносини, більше того – на різницю між людиною і роботом – виказує тенденцію до повної уніфікації людського типу. "Пост-людина" XXI ст. під тиском виховання, освіти і тоталітарної громадської думки, підкріпленої поліцейським репресивним апаратом, буде позбавлена права на природну видову ідентичність. Уподібнюючись новим заданим стандартам, окремі індивіди ставатимуть усе більш прогнозованими, програмованими – та легкозамінними в "менеджерській" соціальній піраміді. Адже біографія людини і спільнот стала продуктом фабрик соціальної інженерії та інформаційної війни. Управління ними досягнуто за допомогою виробництва на них продуктів біополітичного контролю.
Імперіалізм капіталістичного Центру проти Периферії
Центр прагне подолати національний суверенітет, розчиняючи його економічні, інформаційні, політичні кордони і включити його до проекту імперського суверенітету: відтепер він закріпив за собою право, забезпечене силою, визначати надзвичайну ситуацію, яка "вимагає міжнародного втручання". Розв'язання локальних і глобальних збройних конфліктів використовується як інструмент економічних та політичних компенсацій. Сучасний капіталізм увійшов у стадію прихованого імперіалізму, за якого приводом для воєн та інтервенцій стають гуманітарні місії і захист прав людини, а економічна експлуатація Заходом країн третього світу у формі кредитування, гуманітарної допомоги та поступової здачі національних багатств транснаціональним корпораціям за принципом "вільного ринку" вуалюється відчуженими юридичними механізмами. Імперіалізм "з людським обличчям" поч. XXI ст. ефективно маскується і не піддається прямому розпізнаванню за стіною гуманної риторики і маніпуляції свідомістю з боку засобів масової інформації. Планета дедалі витонченіше поляризується на вузькі зони комфорту та експлуатовану периферію, чиї анклави у формі бізнесових метрополій та ізольованих гетто однаково присутні як у країнах першого, так і третього світу. Логіка ринку прагне опанувати неекономічні царини соціального життя: огрошівлення духовності, релігії, політики тощо знецінює зв'язок людей зі своїми буттєвими витоками. Становлення пост-історичного світу означатиме відмову від самої ідеї альтернативи майбутнього – сучасному як програмового принципу модернового проекту, а значить – і втрату свободи як найвищої цінності та передумови людського буття. У цьому сенсі глобальний капіталізм є загрозою людству та миру.
Від старих ідеологій до нових суспільних ідей
Інструментом протидії нинішньому світовому порядку більше не можуть бути класичні ідеології XIX і XX ст. Однак ним може стати та суспільна ідея, яка дасть відповіді на питання про альтернативи Сучасності. Ми працюємо над новою ідеологією – соціальним націоналізмом. Подолання Сучасності варто починати теоретично із деконструкції лібералізму та обґрунтування сучасної можливості існування спільнот, традиційної культури і релігії, солідарної колективної економіки, екологістського мислення та відживлення онтології політики. Повстання проти неоконсервативного "кінця історії" є ідеєю, що єднає усі антиглобалістські сили, з якою згодні всі, хто хоче вільного майбутнього для своїх спільнот. Право на історію є невід'ємним правом людини і народів на самовизначення і творення власного майбутнього. Людина має долати відчуження, усвідомлювати свою долю не тільки як місток між минулим і майбутнім, а й як можливість розвитку всього людства.
Апробація:
Підсумкові тези за результатами інтелектуального семінару «Основні риси Сучасності» (Київ, Ідеологічний клуб Київської міської організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода», 9 червня 2011 р.).
Публікація:
Вишинський С., Ноєвий Ю. Основні риси Сучасності / Святослав Вишинський, Юрій Ноєвий // Суспільство. Щомісячний журнал. Основні риси Сучасності. — 2014. — № 1. — С. 8—9.
© 2011
Додати коментар
Увійти через профіль